Іванов Віктор Михайлович
Віктор Михайлович Іванов | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народився | 31 січня (13 лютого) 1909 ![]() Козятин, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія ![]() | |||
Помер | 18 червня 1981[1] (72 роки) ![]() Київ, Українська РСР, СРСР ![]() | |||
Громадянство | ![]() | |||
Діяльність | режисер, сценарист, письменник | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії ![]() | |||
Членство | Національна спілка письменників України і Національна спілка кінематографістів України ![]() | |||
Партія | КПРС[2] ![]() | |||
Учасник | німецько-радянська війна і Сталінградська битва ![]() | |||
Нагороди | ![]() | |||
Премії |
| |||
![]() ![]() | ||||
Ві́ктор Миха́йлович Івано́в (31 січня [13 лютого] 1909, Козятин, Київська губернія, Російська імперія — 18 червня 1981, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український кінорежисер, сценарист, письменник.
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974).
Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1999, посмертно).
Життєпис
Народився у м. Козятин Київської губернії. У 1936 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) (майстерня Сергія Ейзенштейна).
Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером, мама, Тетяна Андріївна — домогосподаркою. Під час епідемії холери у 1919 р. батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину із трьома дітьми. Щоб допомогти сім’ї, Віктор у 13 років влаштувався працювати розсильним у відділ народної освіти.[3]
Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. У 18 років отримав посвідку на водіння паровозу. За направленням після навчання працював машиністом у Вязьмі. Був машиністом вантажного та пасажирського транспорту. У 1932 році молодому перспективному працівникові дали направлення до Московського хіміко-технологічного інституту, але він подав документи до Всесоюзного державного інституту кінематографії, вступивши на режисерське відділення, на курс кінорежисера Сергія Ейзенштейна.[3] Із всієї групи тих, хто хотів у нього навчатися, С. Ейзенштейн залишив двох – Віктора Іванова та Костянтина Піпінашвілі, за умови, що вони здадуть екстерном програму другого курсу навчання.
Після закінчення ВДІКу отримав направлення на роботу до Києва. Першу кінострічку про залізничників, де Віктор Іванов був автором сценарію та режисером, закрили із формулюванням «з тематичних міркувань».
Працював асистентом режисера, в т. ч. у Абрама Роома («Ескадрилья № 5», 1939), на Київській кіностудії (з 1957 — кіностудія імені Олександра Довженка).
Після початку німецько-радянської війни просився на фронт, але йому відмовляли.
У 1942 р. працівників кіностудії евакуювали до Ашгабата.[3]
Добився відправки на фронт добровольцем.[4] Війну пройшов командиром взводу вогнеметників. Одразу після завершення курсу навчання в училищі хімзахисту в Ташкенті опинився в самому горнилі війни — у Сталінграді. Саме за оборону Сталінграду Віктор Іванов отримав орден Червоної Зірки. Брав участь у звільненні Києва — у форсуванні Дніпра (Букринський плацдарм), території кіностудії та своєї вулиці — Першої Дачної, на якій жив до війни.
Війну закінчив у Румунії.
Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров'я.[3]
Після війни хотів повернутися на роботу на Київську кіностудію, але тодішнім керівництвом йому було відмовлено «як інваліду». Був вимушений поїхати з Києва. Працював на кіностудіях Свердловська (начальник сценарного відділу), Каунаса (начальник виробництва), Вільнюса (начальник виробництва).[3]
З 1950 р. — режисер-постановник Київської кіностудії, де працював до самої смерті.[3]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/6/6b/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg/150px-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg)
Створив 13 кінофільмів, зокрема комедію «За двома зайцями» (1961), яка за номером 17 увійшла до списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Автор книжок для дітей «Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), збірок «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» (1960), «Чіль» (1967), «Дружный дом» (1984).
Був членом Спілки письменників України (з 1956) та Спілки кінематографістів України (з 1958).
Син — кінооператор Михайло Іванов (1939).
Невістка — мистецтвознавиця Ольга Жбанкова (1943—2021).
Переживши два інфаркти, помер на 73-му році життя 18 червня 1981 року.
Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′3.08″ пн. ш. 30°30′4.98″ сх. д. / 50.4175222° пн. ш. 30.5013833° сх. д.).
Фільмографія
- «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955)
- «Шельменко-денщик» (1957)
- «Сто тисяч» (1958)
- «Олекса Довбуш» (1960, співавт. сцен.)
- «За двома зайцями» (1961)
- «Ключі від неба» (1965)
- «Непосиди» (1968, у співавт. з А. Народицьким)
- «Вулиця тринадцяти тополь» (1969, у співавт. з А. Народицьким)
- «Веселі Жабокричі» (1973)
- «Ні пуха, ні пера» (1975)
- «Співає Микола Кондратюк» (1977, т/ф)
- «Оглядини» (1980)
- «Снігове весілля» (1981)
Сценарист:
- «За двома зайцями» (1961)
- «Рибки захотілось» (1963)
- «Бджоли і люди» (1963)
- «Непосиди» (1967)
- «Здрастуй, Ральфе!» (новели «Чіп» і «Боцман»)
Пам'ять
Вшанування пам'яті Віктора Іванова | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
|
- 23 серпня 1999 року в Києві встановлено паркову скульптуру героям фільму «За двома зайцями» Проні Прокопівні (Маргарита Криницина) та Голохвостому (Олег Борисов).
- У рідному місті Віктора Іванова — Козятині — на будинку, в якому народився режисер, встановлено меморіальну дошку, а в міському історичному музеї створено окрему меморіальну експозицію, присвячену кіномитцю.
Нагороди
- Нагороджений орденом Червоної зірки, медалями «За оборону Сталінграду», «За відвагу»
- Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974)
- Лауреат Державної премії України ім. О. Довженка (1999, посмертно)
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Письменники Радянської України — В-во «Український письменник», 1976. — С. 126. — 416 с.
- ↑ а б в г д е УІНП. 1909, народився сценарист і кінорежисер Віктор Іванов. УІНП (укр.). Процитовано 26 квітня 2024.
- ↑ Ольга Жбанкова. Історія однієї листівки [фронтовий та життєвий шлях режисера Віктора Іванова] // Дзеркало тижня. 2003. 20 черв.
Джерела
- Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино / М., 1963. С. 115.
- Люди подвигу [про режисера Віктора Іванова] / Вінницька правда. 1968. 16 берез.
- Валентина Проценко. Весело про серйозне (В. М. Іванов) / Режисери і фільми. — К., 1969. — С. 112—122.
- Іванов В. Садівничий. Полум’яне життя: Спогади про Олександра Довженка / Упорядкування Ю. І. Солнцевої ; редактор збірника Л. М. Новиченко. Київ : Дніпро, 1973.
- Українська радянська енциклопедія. 2-е вид. / Київ : Головна редакція УРЕ, 1979. Т. 4. С. 322.
- Писатели Украины в Великой Отечественной : Биобиблиографический справочник / Киев : Радянський письменник, 1985. С. 172.
- Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич ; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. Москва : Советская энциклопедия, 1986. 640 с. С 147 : илл.
- Письменники Радянської України. 1917–1987 : Бібліографічний довідник / Київ : Радянський письменник, 1988. С. 238–239.
- Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 290.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 274.
- Неопубліковані листи Олександра Довженка [листи до Ю. Солнцевої, Д. Демуцького, В. Іванова, М. Бажана, В. Ткаченка] / публ. Тетяни Дерев’янко. Київ : Дніпро, 1994. № 9/10.
- Мусієнко О. Подвійне дзеркало [про укр.-швед. семінар критиків, зокрема демонстрацію укр. кінофільмів серед яких «За двома зайцями» (реж. В. Іванов)] / Культура і життя. 1996. 10 квіт.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 270—271.
- Войтенко В. Від академіка до люмпена: ось уже 35 років полонить глядачів фільм Віктора Іванова «За двома зайцями» / День. 1997. 1 лют.
- Подолинний А. М. З-над Божої ріки [про режисера Віктора Іванова] / Літературне слово Вінниччини. Вінниця : Континент-Прим, 1998.
- Комедия – дело серьёзное [про режиссера Виктора Иванова] / Независимость. 1999. 13 янв.
- Мастер комедийного кино [про режиссера Виктора Иванова] / Рабочая газета. 1999. 12 февр.
- Земляк В. Віктор Іванов з Козятина / Українська культура. 1999. № 2.
- Муратов О. Той, що впіймав двох зайців [про режисера Віктора Іванова] / Україна молода. 1999. 24 берез.
- Шлапак Ю. Киноведы анализируют шедевр [про фильм «За двумя зайцами» режиссера Виктора Иванова] / Независимость. 1999. 6 апр.
- Семчук Л. Корифей української комедіографії [про режисера Віктора Іванова] / Вісник Козятинщини. 1999. 24 лип.
- Присудження Державної премії України ім. О. Довженка [про присудження премії авторові сценарію та режисерові фільму «За двома зайцями» Віктору Іванову та ін.] / Урядовий кур’єр. 1999. 31 серп.
- Ганна Шеремет. Свято, схоже на панахиду : у 105-ту річницю від дня народження О. Довженка відзначався День українського кіно [про вручення Держ. премії ім. О. Довженка за фільм «За двома зайцями»] / День. 1999. 14 верес.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. / Київ : Ірина, 1999. 1551 с. С. 543.
- Иванова-Солодовникова Елена. За белым журавлем [про жизненный и творческий путь режиссера Виктора Иванова] / Еженедельник 2000. 2002. 13 янв.
- Тихенький О. Сміхотворець із рідного краю [про життєвий та творчий шлях режисера Віктора Іванова] / Вісник Козятинщини. 2004. 21 серп.
- Тихенький О. Нашому роду нема переводу [про життєвий та творчий шлях режисера Віктора Іванова] / Вісник Козятинщини. 2005. 3 серп.
- Тихенький О. На бій благословив Довженко [про життєвий та творчий шлях режисера Віктора Іванова] / Подолія. 2006. 27 січ.
- Панкратьєв С. Он создавал украинский кинематограф [про открытие в Козятине мемориальной доски режиссеру Виктору Иванову] / Киевский вестник. 2007. 25 окт.
- Безручко О. Відомий і невідомий учень Довженка [про режисера Віктора Іванова] / Сучасність. 2007. Чис. 11/12.
- Іванова-Солодовнікова Олена. «А ця похмура людина зніматиме комедії…» [про життєвий та творчий шлях режисера Віктора Іванова] / Кіно-Театр. 2007. № 6.
- Безручко О. Відомий і невідомий учень Довженка [про режисера Віктора Іванова] / Сучасність. 2009. Чис. 1/2.
- Подолинний А. М. Іванов Віктор Михайлович. Енциклопедія Сучасної України / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. 2011. Том 11.
- Ольга Сметанская. Михаил Иванов: «Отец зашел в кабинет к директору киностудии… с медведицей. А она — прыг к нему на стол!» [воспоминания Михаила Иванова об отце – режиссере Викторе Иванове] // Факты. 2016. 20 июля.
- Катерина Вальчиковська. «Робота для батька була понад усе» [спогади Михайла Іванова про батька – режисера Віктора Іванова] // Шполянські вісті. 2020. 16 груд.
- На Вінниччині відзначили 113-й день народження земляка та режисера «За двома зайцями» [про режисера Віктора Іванова] // Вінниця.info. 2022. 14 лют.
- 13 лютого1909, народився сценарист і кінорежисер Віктор Іванов — Український інститут національної пам'яті