Ілі-тюркська мова
Ілі́-тюр́кська мова (ілі́ тюркі́) — тюркська мова , якою розмовляють в Ілі-Казахському автономному окрузі Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю . Кількість носіїв на 1982 рік — приблизно 120 осіб; майже всі вони користуються також казахською та уйгурською мовами.
Народна легенда оповідає, що предки носіїв ілі-тюркської мови пересилилися у Китай більш як два століття тому з Ферганської долини . Тепер вони живуть у басейні річки Ілі , її приток та в місті Кульджа . Чисельність осіб, які розмовляють ілі-тюркською, постійно скорочується, оскільки серед них поширені шлюби з казахами й уйгурами, що має наслідком заміщення ілі-тюркської домінуючими мовами серед молодого покоління.
Класифікація
Ілі-тюркська мова була уперше описана 1956 року. Разом з узбецькою та уйгурською мовами належить до карлуцької (чагатайської) групи тюркських мов , проте через сусідство її носіїв з носіями казахської виявляє кипчацький вплив (наприклад, асиміляція суфікса родового відмінка, перехід /ɣ/ у /w/ після голосних нижнього ряду).
Порівняння карлуцьких та кипчацьких ознак в ілі-тюркській мові наведено нижче:
Кипчацькі і карлуцькі риси в ілі-тюркській мові
Казахська (Кипчацька)
Ілі-тюркська
Узбецька (Карлуцька)
Українська
*G > w після низьких голосних
taw
taw
tɒɣ
гора
Асиміляція суфікса родового відмінка
tyje+niŋ / et+tiŋ
tʉjæ+nin / et+tin
tʉjæ+niŋ / et+niŋ
від верблюда/ з м'яса
*G > w > Ø після високих голосних
sarɨ
sarɨq
sarɨq
жовтий
Втрата гемінації (подвоєння) приголосних
seɡiz
sekkiz
sækkiz
вісім
Фонетика
Ілі-тюркська мова має 7 голосних і 22 приголосні фонеми (звуки).
Приголосні
Голосні
Джерела
Zhào Xiāngrú and Reinhard F. Hahn (1989). "The Ili Turk People and Their Language". Central Asiatic Journal 33 (3/4): 261–285.
Reinhard F. Hahn (1991). "An Annotated Sample of Ili Turki". Acta Orientalia Academiae Scientiorum Hungaricae 45 (1): 31–53.
Тюркська прамова
Булгарська група
Якутська група 1
Західнотюркські мови
Карлуцька група
Кипчацька група
давньокипчацька † • киргизько-кипчацькі
1 : фергансько-киргизькі (
киргизька , • фергансько-кипчацька (†), • південноалтайський
(діал.: телеутська) •
ногайсько-кипчацькі : алабугатська, •
астраханська 2 •
казахська , •
каракалпацька , •
ногайська , •
степовий діалект кримськотатарскої , • узбецько-ногайська ‡
2 • юртовська •
поволзько-кипчацькі :
башкирська ,
сибірсько-татарська 2 •
татарська (діал.: мішарський ) •
половецько-кипчацькі :
половецька † , караїмсько-кримськотатарські
1 • (
караїмська , •
кримський діалект 2 •
кримськотатарська (літературна) ,
кримчацька 2 •
середній діалект кримськотатарської , •
урумська (приазовська) — кипчацькі говори )
2 , • кумицько-карачаєво-балкарські
1 • (
вірмено-кипчацька † ,
карачаєво-балкарська ,
кумицька , мамлюксько-кипчацька †)
Огузька група
Північноалтайська група1
Тюркські літературні наддіалектні мови
Східнотюркські мови
Мови рунічних написів
Уйгуро-тукюйська група 1
Карлуцько-уйгурські мови1
давньоуйгурська (ідикутська) † • караханидська †1 • халадзька (аргунська)1
Саянські мови
Хакаська група 1
Хакаські мови
1 класифікація мови або мовної групи спірна;
2 застосування терміну «мова» суперечливо (див.
Проблема «мова чи діалект» ); † мертві, які розділились чи змінились; (†) можливо вимерлі мови; ‡ змішані мови
The article is a derivative under the Creative Commons Attribution-ShareAlike License .
A link to the original article can be found here and attribution parties here
By using this site, you agree to the Terms of Use . Gpedia ® is a registered trademark of the Cyberajah Pty Ltd