Іммануель Блох

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блох.
Іммануель Блох
нім. Immanuel Bloch Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 листопада 1972(1972-11-16)[1] (52 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Фульда, Кассель, Гессен, ФРН[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Боннський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[2]
Майнцький університет
Інститут квантової оптики товариства Макса Планка[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникТеодор Генш Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛеопольдина Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Іммануель Блох (нім. Immanuel Bloch; нар. 16 листопада 1972, Фульда, Західна Німеччина) — німецький фізик-експериментатор. Досліджує квантові багаточастинкові[en] систем з використанням ультрахолодних атомних і молекулярних квантових газів. Відомий роботою над атомами в штучних кристалах світла, оптичними ґратками[en], особливо першою реалізацією квантового фазового переходу від слабко взаємодійного надплинного до сильно взаємодійного ізоляційного стану речовини за Моттом.[4][5][6]

Кар'єра

1995 року вивчав фізику в Боннському університеті, після чого відбув однорічний дослідницький візит до Стенфордського університету.[7] 2000 року здобув ступінь доктора філософії, працюючи під керівництвом Теодора В. Генша в Університеті Людвіга — Максиміліана в Мюнхені.[7] Тема дисертації: Atomlaser und Phasenkohärenz atomarer Bose-Einstein-Condensate. Як керівник молодшої групи, продовжив роботу в Мюнхені та розпочав роботу над ультрахолодними квантовими газами в оптичних ґратках. 2003 року перейшов на посаду повного професора з експериментальної фізики в Університеті Майнца, де залишався до 2009 року.[8]

2008 року Блоха призначено науковим директором нещодавно заснованого відділу квантових систем багатьох тіл в Інституті квантової оптики Макса Планка в Гархінгу.[9] Від 2012 року був заступником декана фізичного факультету Мюнхенського університету імені Людвіга — Максиміліана[10] та керівним директором Інституту квантової оптики Макса Планка.

Дослідження

Робота Блоха зосереджена на дослідженні квантових багаточастинкових систем із використанням ультрахолодних атомів[en][11], що зберігаються в потенціалах оптичної решітки[en]. Серед іншого, він відомий реалізацією квантового фазового переходу від надплинного матеріалу до ізолятору Мотта[12], в якому ультрахолодні атоми вперше переведено в режим сильних кореляцій, що дозволило імітувати поведінку сильно корельованих матеріалів[en]. Експериментальні ідеї базувались на теоретичній пропозиції Пітера Цоллера[en] і Іґнасіо Сірака. Інші його роботи включають спостереження газу Тонкса — Жирардо[en][13], що складається зі сильно взаємодійних бозонів в одному вимірі, виявлення колапсів і відроджень[14] хвильової функції конденсату Бозе — Ейнштейна через взаємодії, та використання кореляцій квантового шуму для спостереження зв'язування і антизв'язування[15] Генбері Брауна і Твісса[en] для бозонних і ферміонних атомів (одночасно з групою Алена Аспе). 2010 року його дослідницька група змогла реалізувати візуалізацію з роздільною здатністю в один атом[16] і адресацію[17] ультрахолодних атомів, утримуваних в оптичній ґратці. Більшу частину роботи, пов'язаної з цим, виконано в групі Маркуса Ґрейнера[en].

Нагороди

2005 року відзначений премією Міжнародної комісії з оптики[en]. 2011 року отримав премію EPS за фундаментальні аспекти квантової електроніки та оптики[18] Європейського фізичного товариства.

2013 року Блоха нагороджено Європейською науковою премією Кербера і International Senior BEC Award. 2015 року отримав премію Гарві від Ізраїльського інституту Техніон. 2024 року отримав медаль Штерна — Ґерлаха[en] Німецького фізичного товариства.

Член Німецької академії наук Леопольдина та зовнішнім членом Канадського інституту перспективних досліджень[en].

Примітки

  1. ↑ а б https://www.mpg.de/465966/quantenoptik_wissM184
  2. ↑ https://www.quantum-munich.de/104554/bloch-immanuel-prof-dr
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. ↑ Prof. Dr. Immanuel Bloch | Max-Planck-Institute for Quantum Optics. www.mpq.mpg.de. Процитовано 12 січня 2023.
  5. ↑ Prof. Dr. Immanuel Bloch. Hector Fellow Academy (амер.). Процитовано 12 січня 2023.
  6. ↑ Bloch, Immanuel. www.mpg.de (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  7. ↑ а б Bloch, Immanuel. Max-Planck-Gesellschaft. 21 жовтня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  8. ↑ CV (PDF). Процитовано 16 грудня 2021.
  9. ↑ Bloch, Immanuel Prof. Dr. Quantum Optics Group. 18 листопада 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  10. ↑ Willkommen an der Fakultät für Physik. www.physik.lmu.de. Процитовано 16 грудня 2021.
  11. ↑ Bloch, Immanuel; Dalibard, Jean; Zwerger, Wilhelm (18 липня 2008). Many-body physics with ultracold gases. Reviews of Modern Physics. 80 (3): 885—964. arXiv:0704.3011. Bibcode:2008RvMP...80..885B. doi:10.1103/revmodphys.80.885. ISSN 0034-6861.
  12. ↑ Greiner, Markus; Mandel, Olaf; Esslinger, Tilman; Hänsch, Theodor W.; Bloch, Immanuel (2002). Quantum phase transition from a superfluid to a Mott insulator in a gas of ultracold atoms. Nature. Springer Science and Business Media LLC. 415 (6867): 39—44. Bibcode:2002Natur.415...39G. doi:10.1038/415039a. ISSN 0028-0836. PMID 11780110.
  13. ↑ Paredes, Belén; Widera, Artur; Murg, Valentin; Mandel, Olaf; Fölling, Simon; Cirac, Ignacio; Shlyapnikov, Gora V.; Hänsch, Theodor W.; Bloch, Immanuel (2004). Tonks–Girardeau gas of ultracold atoms in an optical lattice. Nature. Springer Science and Business Media LLC. 429 (6989): 277—281. Bibcode:2004Natur.429..277P. doi:10.1038/nature02530. ISSN 0028-0836. PMID 15152247.
  14. ↑ Greiner, Markus; Mandel, Olaf; Hänsch, Theodor W.; Bloch, Immanuel (2002). Collapse and revival of the matter wave field of a Bose–Einstein condensate. Nature. Springer Science and Business Media LLC. 419 (6902): 51—54. arXiv:cond-mat/0207196. Bibcode:2002Natur.419...51G. doi:10.1038/nature00968. ISSN 0028-0836. PMID 12214228.
  15. ↑ Rom, T.; Best, Th.; van Oosten, D.; Schneider, U.; Fölling, S.; Paredes, B.; Bloch, I. (2006). Free fermion antibunching in a degenerate atomic Fermi gas released from an optical lattice. Nature. Springer Science and Business Media LLC. 444 (7120): 733—736. arXiv:cond-mat/0611561. Bibcode:2006Natur.444..733R. doi:10.1038/nature05319. ISSN 0028-0836. PMID 17151662.
  16. ↑ Sherson, Jacob F.; Weitenberg, Christof; Endres, Manuel; Cheneau, Marc; Bloch, Immanuel; Kuhr, Stefan (18 серпня 2010). Single-atom-resolved fluorescence imaging of an atomic Mott insulator. Nature. 467 (7311): 68—72. arXiv:1006.3799. Bibcode:2010Natur.467...68S. doi:10.1038/nature09378. ISSN 0028-0836. PMID 20720540.
  17. ↑ Weitenberg, Christof; Endres, Manuel; Sherson, Jacob F.; Cheneau, Marc; Schauß, Peter; Fukuhara, Takeshi; Bloch, Immanuel; Kuhr, Stefan (2011). Single-spin addressing in an atomic Mott insulator. Nature. 471 (7338): 319—324. arXiv:1101.2076. Bibcode:2011Natur.471..319W. doi:10.1038/nature09827. ISSN 0028-0836. PMID 21412333.
  18. ↑ EPS-QEOD Quantum Electronics and Optics Prize – EPS Quantum Electronics and Optics Division (QEOD). EPS Quantum Electronics and Optics Division (QEOD) – EPS Quantum Electronics and Optics Division (QEOD). 19 листопада 2021. Процитовано 16 грудня 2021.

Посилання