Іхтіандр

Іхтіандр (грец. ἰχθυ, ikhthy + ἀνδρο, andro — «риболюдина») — вигаданий персонаж науково-фантастичного роману А. Бєляєва «Людина-амфібія», а також знятих за цим романом фільмів. Людина, що володіє здатністю вільно перебувати та переміщатися під водою.

Згідно з книгою, Іхтіандр — в минулому індіанський хлопчик із племені араукана^[1], якому для порятунку життя аргентинський хірург Сальватор пересаджує зябра молодої акули. За легендою проживає в водоймі.

Згідно з книгою він стрункий, гарний юнак^[2], з правильним овалом обличчя, прямим носом, тонкими губами і великими очима.^[1] Має родиму пляму на плечі^[3] або шиї^[4]. Має зябра — круглі отвори по десять сантиметрів в діаметрі, розташовані під лопатками і закриті п'ятьма тонкими смужками.^[5]

Має як зябра, так і легені, може дихати під водою.^[6] Чує і вловлює коливання у воді, завдяки чому може уникнути небезпеки, наприклад, нападу акули.^[1]

Через умови свого існування, а також виховання з боку доктора Сальватора, має обмежені знання.^[7][3] Досить добре знає географію, відомі океани, моря, найголовніші річки, має деякі знання з астрономії, навігації, фізики, ботаніки, зоології; дещо про раси, історію народів.^[1] Разом з тим, про політику та економіку знає не більше п'ятирічної дитини.^[1] Також не орієнтується в датах (рік, місяць чи день тижня),^[7] через що його визнали недієздатним.^[7] Знає іспанську та англійську мови.^[1] Вміє робити штучне дихання.^[8] Приручив дельфіна.^[6]

За характером Іхтіандр сором'язливий.^[9] Не дурний, дотепний.^[3] Попри схожість з великою дитиною,^[7] йому властиве загострене почуття справедливості.^[10] Атеїст.^[10]

Оскільки Іхтіандр подовгу перебуває в океані, доктор Сальватор створив для нього спеціальне спорядження: лускатий костюм із гнучкої та міцної речовини, який не затримує дихання зябер і надійно захищає від зубів акули або гострого ножа.^[5] Окуляри з особливим склом з важкого флінтгласу, показник заломлення яких дорівнює майже двом,^[5] що дозволяло Іхтіандру краще бачити під водою.^[1] Рукавички із зеленої гуми з подовженими суглобовими тростинками, вробленими в гуму, і забезпечені перетинками. Для ніг ці пальці було подовжено ще більше, що дозволяло швидко плавати^[1] по-жабенячому.^[11] Іхтіандр був озброєний ножем.^[12]

За свідченням друзів і знайомих Бєляєва, він не любив писати продовження своїх творів: «…коли роман написано, герої його мене більше цікавлять…». Однак Іхтіандр був його улюбленим героєм. Бєляєв розповідав продовження історії про Іхтіандра своїм друзям і знайомим, проте продовження роману так і не вийшло. Пізніше письменник Олександр Климай написав два романи — «Іхтіандр» та «Морський диявол», про подальші пригоди Людини-амфібії.^[13][14]

• 1961 — Людина-амфібія — у ролі ІхтіандраВолодимир Коренєв (озвучив Юрій Родіонов)
• 2004 — Людина-амфібія. Морський Диявол, серіал за мотивами роману «Людина-амфібія»
• 2015 — Людина-амфібія, фільм Сергія Бодрова
• 2015 — Остання людина Атлантиди, мультфільм Олександра Атанесяна^[ru], що поєднує сюжети романів Людина-амфібія та Остання людина з Атлантиди.^[15][16] Іхтіандр — принц атлантів, який пережив катаклізм, що знищив Атлантиду.

• Донецький водолазний клуб було названо на честь героя Бєляєва. Заслугою клубу є проєкт створення першого в СРСР підводного будинку Іхтіандр-66^[ru].
• Daphnella ichthyandri^[17] — морський равлик, названий на честь Іхтіандра.
• Chlorophthalmus ichthyandri^[18] — морська риба, названа на честь Іхтіандра.
• Термін «іхтіандр» застосовують як синонім акванавта.

Образ людини-амфібії в різних міфологіях був віддзеркаленням мрії про можливості людини в однаковій мірі вільно перебувати та переміщатися під водою і на суші. Вода завжди була недоступним і таємничим місцем для людини. Почасти у зв'язку з її недоступністю, в пізнішій міфології з водою були пов'язані темні й негативні, тіньові сили, що знайшли відображення в міфах про утоплеників, морських чортів і водяних (приказка: у тихому болоті чорти водяться). Мокре і сире, в китайській міфології, виражалося у вигляді темної та жіночної сили їнь (жіночний і чарівний образ сирени, русалки).

Глибина води також викликала підсвідомий страх перед невідомим, яке одночасно вабило і відлякувало своїми захопливими можливостями (наявністю скарбів, скарбів на дні моря, але одночасно наявністю диявольських істот і драконів).

Нижче представлені жителі водних просторів, часто подаються у вигляді напівлюдини-напівриби або людини-напівжаби в різних міфологіях світу.

• «Жителі моря» в арабській міфології та в казках Шахерезади.
• Русалки в слов'янській і західноєвропейської міфології.
• Тритони і сирени у давньогрецькій міфології.
• Шелки — люди-тюлені в кельтській міфології.

Образ людини-амфібії або людини-риби популяризувати й знайшов відображення в сучасних явищах культури:

• Глибоководні — істоти, почасти жаби, риби та люди, жителі моря з розповідей Г. Лавкрафта, а також у багатьох рольових іграх, натхненні даними розповідями.
• Gillman («зябролюдина») — персонаж фільму «Тварина з Чорної Лагуни».
• Морські ельфи — в рольових іграх та творах фентезі.
• Іхтіосапіенс — людина із зябрами, мутант, головний герой у фільмі «Водний світ».
• Образ русалки обіграний у безлічі творів літератури та кіно.
• В одному з випусків гумористичної передачі «Городок» є пародійна сцена, названа «Людина-амфібія 30 років потому».
• Аквамен і Немор — персонажі коміксів.
• Гідрокомбісти — люди, що володіють здатністю споживати кисень з води, в повісті «Акванавт» і однойменному фільмі.
• Ейб Сапієн — підводна людина, герой коміксів і фільмів про Хеллбоя.
• Іхтіандр згадується в назві книги Дар'ї Донцової.

• Справжня історія Іхтіандра