Август Гірт

Август Гірт
нім. August Hirt Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 квітня 1898(1898-04-29)[2][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мангайм, Велике герцогство Баденське[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 червня 1945(1945-06-02)[1] (47 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлухзе Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина
 Швейцарія
 Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Райх Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікар, мучитель, викладач університету, наглядач концентраційного табору, політик, анатом Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмедицина, антропологія і human subject research projectd Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор медичних наук і доктор наук
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладФранкфуртський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Грайфсвальдський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоMilitant League for German Cultured і Burschenschaft Normannia zu Heidelbergd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняШтурмбанфюрер Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку

Август Гірт (нім. August Hirt, 28 квітня 1898, Мангайм — 2 червня 1945) — німецький антрополог і анатом, штурмбанфюрер СС, глава анатомічного інституту СС в Страсбурзі, керівник медичних програм Аненербе, воєнний злочинець.

Біографія

Походження і академічна кар'єра

Август Гірт народився в 1898 році в Мангеймі в сім'ї підприємця-швейцарця. Відвідував гімназію Карла-Фрідріха в Мангеймі. У 1914 році, ще будучи гімназистом, записався добровольцем в армію. Учасник Першої світової війни, в жовтні 1916 року був поранений в голову. Здобув медичну освіту в Гайдельберзькому університеті. У 1921 році отримав німецьке громадянство.

У 1922 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Прикордонний стовбур симпатикуса у деяких динозаврів», в 1925 році — докторську дисертацію на тему «Про напрямок волокон ниркових нервів». Працював професором анатомії. З 1936 року — директор анатомічного інституту університету Грайфсвальда, в 1938 році перейшов на ту ж посаду у Франкфурті, а в 1941 році обійняв посаду директора анатомічного інституту університету Страсбурга.

Участь в скоєнні військових злочинів

1 квітня 1933 року Гірт вступив в СС (посвідчення № 100 414[6]), а 1 травня 1937 року — в НСДАП. Був особисто знайомий з Генріхом Гіммлером. У 1939 був відряджений до Берлінської військово-медичної академії, де досліджував терапевтичний вплив тріпофлавіна при ураженні іпритом. З початком Другої світової війни в тому ж році був призваний в Вермахт, служив старшим військовим лікарем.

У липні 1942 року, з утворенням Інституту наукових досліджень цільового військового значення в складі Аненербе, Гірт зайняв у ньому Відділ «H» (Hirt). Щоб уникнути повторного призову в Вермахт, перейшов у війська СС. З 1 березня 1942 року — у складі Особистого штабу рейхсфюрера СС. Гірт ставив досліди з іпритом на тваринах і на собі, в результаті одного з експериментів сам опинився в лікарні з крововиливом в легені. Після початку Другої світової війни замість тварин Гірт став використовувати в дослідах в'язнів концтаборів. У 1942—1943 роках, за свідченням капо концтабору Нацвайлер-Штруттгоф Фердинанда Голля, через досліди Гірта пройшло 150 осіб, з яких 7 або 8 померло, а решта були відправлені в інші концтабори.

В анатомічному інституті в Страсбурзі Гірт працював над науковим обґрунтуванням нацистських расових теорій. Інститут працював в тісній співпраці з Аненербе. Для своїх расових досліджень Гірт створив велику антропологічну колекцію зі скелетів, черепів і окремих фрагментів тіл, яка пізніше була виявлена ​​союзними військами в коморі його лабораторії. Як «робочий матеріал» використовувалися убиті в спеціально збудованій для експериментів газовій камері в'язні Аушвіца різних національностей: 109 євреїв (79 чоловіків і 30 жінок), 2 поляка і 4 «азіата» (з числа радянських військовополонених).

Після війни

Після звільнення Страсбурга Гірт з дочкою в листопаді 1944 року втік від наступаючих військ союзників у Тюбінген. Переховувався в Шварцвальді під виглядом селянина. Наклав на себе руки (застрелився). Проте, його пошуки тривали до кінця 1950-х рр. У Франції Гірт в 1963 році заочно був засуджений до смертної кари.

Нагороди

Образ в масовій культурі

Можливо, саме він був зображений Фрідріхом Дюрренматтом в романі «Підозра» під ім'ям нацистського військового злочинця, доктора Фріца Емменбергера.

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119339005 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://www.leo-bw.de/web/guest/detail/-/Detail/details/PERSON/wlbblb_personen/119339005/person
  3. ↑ http://www.statistik-bw.de/LABI/PDB.asp?ID=119339005
  4. ↑ Drüll D. Heidelberger Gelehrtenlexikon 1803–1932 — Springer Science+Business Media, 1986. — С. 115. — doi:10.1007/978-3-642-70760-5
  5. ↑ Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934 — B: Willy Nolte, 1934.
  6. ↑ а б в г д е Axis History Forum - Information. forum.axishistory.com. Процитовано 30 серпня 2019.

Література

  • Udo Benzenhöfer: August Hirt — Verbrecherische Menschenversuche mit Giftgas und «terminale» Anthropologie. In: Udo Benzenhöfer (Hrsg.): Mengele, Hirt, Holfelder, Berner, von Verschuer, Kranz: Frankfurter Universitätsmediziner der NS-Zeit. Klemm & Oelschläger, Münster 2010, ISBN 978-3-932577-97-0, S. 21–42.
  • Ernst Klee: Auschwitz, die NS-Medizin und ihre Opfer. 3. Auflage. Fischer, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-10-039306-6.
  • Michael H. Kater: Das «Ahnenerbe» der SS 1935—1945. Ein Beitrag zur Kulturpolitik des Dritten Reiches. Oldenbourg, München 1998, ISBN 3-486-55858-7.
  • Hans-Joachim Lang: Die Namen der Nummern. Wie es gelang, die 86 Opfer eines NS-Verbrechens zu identifizieren. Hoffmann & Campe, Hamburg 2004, ISBN 978-3-455-09464-0.
  • Hans-Joachim Lang: Die Frauen von Block 10. Medizinische Versuche in Auschwitz. Hoffmann & Campe, Hamburg 2011, ISBN 978-3-455-50222-0.
  • Hans-Joachim Lang: Eine Schädelstätte moderner Forschung. In: Frankfurter Allgemeine Zeitung. 20. Februar 2019
  • Klaus Morath: Der einsame Tod des Nazi-Arztes. In: Frankfurter Rundschau. 15. November 2018.
  • Katrin Müßig: Prof. Dr. med. August Hirt 1898—1945. Leben und Werk. Regensburg, Univ., med. Diss. 2014.
  • Angelika Uhlmann: August Hirt und seine Mitarbeiter Kiesselbach, Wimmer und Mayer. Die Karrieren vor der Reichsuniversität Straßburg. Rev. Allem. Pays Lang. Allem. 43 (3) 2011, S. 333—340.
  • Patrick Wechsler: La Faculté de Medecine de la «Reichsuniversität Straßburg» (1941—1945) a l'heure nationale-socialiste. Straßburg 1991, S. 126—129