Авраамові угоди

Авраамові угоди
Типдоговір Редагувати інформацію у Вікіданих
Підготовлено15 вересня 2020 Редагувати інформацію у Вікіданих
МісцеСША Вашингтон
ПідписантиІзраїль Ізраїль
15 вересня 2020:
Бахрейн Бахрейн
ОАЕ ОАЕ
22 грудня 2020:
Марокко Марокко
6 січня 2021:
Судан Судан
СторониІзраїль, ОАЕ, Бахрейн, Марокко і Судан Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Авраамові угоди (англ. Abraham Accords, івр. הסכמי אברהם, араб. اتفاقيات إبراهيم) або Угоди Авраама — серія договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем і арабськими державами, підписаних у 2020–2021 роках. Їхня назва відсилає до патріарха Авраама, віра в якого присутня в усіх найбільших авраамічних релігіях: юдаїзмі, християнстві та ісламі. Початкова заява про нормалізацію, зроблена за посередництва США 13 серпня 2020 року, стосувалася тільки угоди між Ізраїлем і ОАЕ; 11 вересня 2020 року було оголошено про угоду між Ізраїлем і Бахрейном. 15 вересня 2020 року в Білому домі США було проведено офіційну церемонію підписання Угод Авраама. У межах двосторонніх угод і ОАЕ, і Бахрейн визнали суверенітет Ізраїлю, що дало змогу встановити повноцінні дипломатичні відносини[1].

У грудні 2020 року до Угод Авраама приєдналося Марокко[2], а в січні 2021 року — Судан, який став шостою арабською державою, що нормалізувала відносини з Ізраїлем (включно з Єгиптом і Йорданією)[3].

Історія

Початкові Угоди Авраама підписали 15 вересня 2020 року міністр закордонних справ Бахрейну Абдуллатіф бін Рашид аль-Заяні, міністр закордонних справ ОАЕ Абдалла ібн Заїд Аль Нагайян і прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу в присутності американського президента Дональда Трампа. Перемовини з боку США провів зять і старший радник Трампа Джаред Кушнер за допомогою посланця з Близького Сходу Аві Берковіца. Встановлення Ізраїлем дипломатичних відносин з ОАЕ і Бахрейном стало першим прикладом арабо-ізраїльської нормалізації з 1994 року, коли було підписано мирний договір між Ізраїлем і Йорданією.

Мирний договір між Ізраїлем і ОАЕ містить у собі документи «Угода Авраама про мир: Мирний договір» і «Дипломатичні відносини і повна нормалізація між Об'єднаними Арабськими Еміратами і Державою Ізраїль». Бахрейнсько-ізраїльський мирний договір має назву «Угода Авраама: Декларація про мир, співпрацю та конструктивні дипломатичні й дружні відносини».

У грудні 2020 року до Угод Авраама приєдналося Марокко, підписавши ізраїльсько-марокканський мирний договір[2] після того, як США визнали контроль Марокко над спірними територіями Західної Сахари[4]. За рік, 24 листопада 2021 року, міністр оборони Ізраїлю Бені Ґанц підписав угоду про взаєморозуміння в галузі безпеки з міністром оборони Марокко Абдельлатіфом Лудійї. Це перший випадок, коли Ізраїль відкрито підписав таку угоду з арабською державою. Вона офіційно закріпила оборонні зв'язки між країнами, що дало змогу поліпшити співпрацю між їхніми оборонними відомствами[5].

У січні 2021 року до Угод Авраама приєднався Судан, підписавши ізраїльсько-суданський мирний договір після того, як США вилучили Судан зі свого списку держав-спонсорів тероризму[6] і надали йому кредит у розмірі 1,2 мільярда доларів, для погашення боргів перед Світовим банком[7]. 6 січня 2021 року Судан офіційно підписав «Декларацію про Угоди Авраама» в Хартумі за присутності міністра фінансів США Стівена Мнучіна, а у квітні скасував закон від 1958 року про бойкот Ізраїлю; однак, на відміну від ОАЕ і Бахрейну, Судан не підписав основну частину пакета документів і не обмінявся посольствами з Ізраїлем[8]. Станом на серпень 2023 року, перемовини сторін тривають.

Перемовини

Підписання Угод Авраама стало результатом довгострокової стратегії нормалізації відносин між Ізраїлем і низкою арабських держав. Хоча офіційне оголошення про нормалізацію відносин між Ізраїлем і ОАЕ в серпні 2020 року стало несподіванкою для багатьох, перемовини тривали кілька років, і значну роль у них зіграла дипломатична підтримка адміністрації Дональда Трампа, зокрема його радників Джареда Кушнера, Аві Берковіца[9], а також посла Ізраїлю в США Рона Дермера[10].

Одним із каталізаторів перемовин стало припинення планів Ізраїлю щодо анексії частини територій на Західному березі Йордану, що допомогло пом'якшити критику з боку арабських держав, таких як ОАЕ[9]. Важливим фактором стало також прагнення Ізраїлю та арабських країн Перської затоки до зміцнення регіональної безпеки на тлі загрози, яка походить від Ірану[11].

Офіційна церемонія підписання угод відбулася в Білому домі 15 вересня 2020 року, де Ізраїль, ОАЕ і Бахрейн підтвердили встановлення дипломатичних відносин, що стало важливим кроком у зміні регіональної динаміки на Близькому Сході[12].

Вплив

Укладення Угод Авраама сприяло зміцненню регіональної безпеки, зокрема за допомогою розвитку стратегічного співробітництва між Ізраїлем, ОАЕ і Бахрейном. Відзначається взаємодія з оборонних і кібернетичних питань[13].

Угоди відкрили значні економічні можливості, особливо в галузі торгівлі та інвестицій. Вони також сприяли зміцненню оборонного співробітництва між Ізраїлем і низкою арабських країн, таких як ОАЕ і Бахрейн, що дало змогу значно поліпшити економічну та оборонну взаємодію між регіонами[14].

Угоди змінили політичну та економічну динаміку на Близькому Сході, принісши, зокрема, значні вигоди Ізраїлю та ОАЕ, зміцнивши їхні відносини, особливо у сфері торгівлі та інвестицій. Водночас той факт, що процес нормалізації не мав прямого впливу на розв'язання ізраїльсько-палестинського конфлікту, викликав критику серед арабських країн[15].

Примітки

  1. ↑ «Угоди Авраама», або Чому «вічних війн», на щастя, не буває. ukrinform.ua. Укрінформ. 15 вересня 2021.
  2. ↑ а б В Марокко состоялось подписание первых соглашений с Израилем. Newsru.co.il (рос.). 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 28 серпня 2023.
  3. ↑ And then there were four: US, MidEast officials welcome Morocco deal. Jerusalem Post (англ.). 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 28 серпня 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
  4. ↑ Michele Kelemen (10 грудня 2020). Morocco Agrees To Join Trump Administration's Abraham Accords. National Public Radio (англ.). Архів оригіналу за 8 серпня 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
  5. ↑ Gross, Judah Ari. In Morocco, Gantz signs Israel’s first-ever defense MOU with an Arab country. Times of Israel (англ.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 28 серпня 2023.
  6. ↑ Судан подписал договор с США о присоединении к "соглашениям Авраама". Newsru.co.il (рос.). 6 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 27 серпня 2023.
  7. ↑ U.S. Treasury signs loan deal to clear Sudan's $1.2 billion World Bank arrears. Reuters (англ.). 6 січня 2021. Архів оригіналу за 4 червня 2023. Процитовано 27 серпня 2023.
  8. ↑ Новости (27 вересня 2021). Глава МИД Судана: «Нормализация отношений с Израилем не стоит на повестке дня». Детали (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 27 серпня 2023.
  9. ↑ а б The Abraham Accords at One Year: Achievements, Challenges, and Insights. Institute for National Security Studies (англ.). 15 вересня 2021. Процитовано 24 жовтня 2024.
  10. ↑ Hoffman, Allison (20 вересня 2011). Bibi’s Brain: Meet Ron Dermer, Israel’s new ambassador to the U.S. Tablet (англ.).
  11. ↑ The Abraham Accords: Paradigm Shift or Realpolitik?. Marshall Center (англ.). 10 вересня 2021. Процитовано 24 жовтня 2024.
  12. ↑ The Abraham Accords: Immediate Significance and Long-Term Implications. Institute for National Security Studies (англ.). 15 серпня 2020. Процитовано 24 жовтня 2024.
  13. ↑ The Abraham Accords: One Year On. Institute for National Security Studies (англ.). 14 вересня 2021. Процитовано 24 жовтня 2024.
  14. ↑ A Stronger and Wider Peace: A U.S. Strategy for Advancing the Abraham Accords. Jewish Institute for National Security of America (англ.). 19 січня 2022. Процитовано 24 жовтня 2024.
  15. ↑ Abraham Accords: Israel-UAE Normalization (PDF). Chatham House (англ.). 1 квітня 2023. Процитовано 24 жовтня 2024.