Агукання

Агукання хлопчика у віці двох місяців і трьох тижнів

Агу́кання[1] — стадія домовленнєвого розвитку дитини, яка слідує за криком і передує лепету. Триває приблизно з 2—3 до 5—7 місяців життя.

В україномовних Інтернет-джерелах в цьому значенні іноді трапляється слово «гуління»[2], але воно є, скоріш за все, спонтанним росіянізмом. Слід мати на увазі, що для слова гулити старі українські словники фіксують значення «вабити», «спокушати», «дурити обіцянками»[3], а зовсім не «агукати», тому укр. гуління і рос. гуление можна розглядати як міжмовні омоніми.

Опис

Агукання являє собою протяжні неголосні співучі звуки або склади — як правило, ці ланцюжки голосних, близьких до /а/, /у/, /и/, часто в сполученні з приголосними /г/, /м/[4].

Початковий період агукання іноді називають «гуканням» — це більш короткі й відривчасті вокалізації (типу /гу/, /га/, /у/, /ка/)[5]. В англомовній термінології поширена назва cooing чи gooing — вона також відбиває переважання велярних звуків у даному типі вокалізацій[6].

Пізніший період агукання (ближче до 4 місяців) відомий як «свиріль» — це вимовляння ланцюжка звуків каскадом[7][8]

Агукання має спонтанний характер і проявляються в дитини в стані спокійного неспання, частіше за все в присутності дорослих. Нерідко вони супроводжуються усмішкою і першим сміхом.

У різних народів діти агукають практично однаково, незалежно від мовного оточення. Але, як показують експериментальні дослідження, вже на 6 місяць дитячі звуки починають нагадувати саме звуки мови дорослих[9]. Діти з уродженою глухотою також проходять стадію агукання (і початкову стадію лепету).

Примітки

  1. ↑ Коли дитина починає агукати. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  2. ↑ Коли дитина починає гуліть і що таке гуління. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  3. ↑ Гулити // Зведений словник застарілих та маловживаних слів. 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  4. ↑ Бунина В. С. Формирование звукопроизношения в онтогенезе. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 14 квітня 2017.
  5. ↑ Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста. 2-е изд., переработанное и дополненное. / Под ред. С. Циркина. СПб.: Питер, 2004. — С. 29.
  6. ↑ G. Yule. The Study of Language. 4th ed. Cambridge: Cambridge University Press. — P. 173).
  7. ↑ Развитие речи. Первый год жизни. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  8. ↑ Доречевой этап [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.] // Белянин В. П. Психолингвистика. Учебник. М., 2005.
  9. ↑ Ковшиков В. А., Пухов В. П. Психолингвистика. Теория речевой деятельности. М.: АСТ, 2007. — С. 303.