Аделаїда Лабіль-Жияр

Аделаїда Лабіль-Жияр
Аделаїда Лабіль-Жияр, потім мадам Вінсент
Автопортрет 1774 року
При народженніАделаїда Лабіль
Народження11 квітня 1749(1749-04-11)
Париж, Франція
Смерть24 квітня 1803(1803-04-24) (54 роки)
 Париж
Національністьфранцуженка
КраїнаФранція Франція
Жанрпортрет
ВчительМоріс Кантен де Латур, François-Élie Vincentd[1] і Франсуа-Андре Венсан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, візуальна мисткиня, miniaturist, мисткиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокрококо, реалізм
Роки творчості1770[2] — 1800
Відомі учніMarie-Gabrielle Capetd, Marie Marguerite Carraux de Rosemondd, Marie-Thérèse de Noireterred, Jeanne Dabosd, Angélique-Louise Verrierd, Marie-Victoire Davrild і Marie-Madeleine Frémyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленКоролівська академія живопису і скульптури і Академія Святого Луки[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Творипортрети, мініатюри
У шлюбі зФрансуа-Андре Венсан[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїМузей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[4], Музей Грунінгеd, Bomann-Museumd, Museum of the History of Franced, Версальський палац, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Національний музей жіночого мистецтваd, Далласький музей мистецтв, Fondation Bembergd, Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Музей Кон'як-Жеd, Гарвардський художній музей, Calvet Museumd, Художній музей Фогга[d], Музей фюрера, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Waddesdon Manord, Musée de la Vie romantiqued, Національний музей у Варшаві, Honolulu Museum of Artd, Speed Art Museumd, Musea Brugged[5] і Музей мистецтв Фенікса Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Аделаїда Лабіль-Жияр у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Аделаїда Лабіль-Жияр (фр. Adélaïde Labille-Guiard; 11 квітня 1749 — 24 квітня 1803) — французька художниця і педагог.

Життєпис

Народилась в Парижі в родині, де було восьмеро дітей. Аделаїда була наймолодшою. Батько був володарем крамнички галантереї. Аделаїда навчалась в монастирській школі, а потім допомагала батькові в крамничці.

Сусідом родини Лабіль був художник Франсуа-Андре Венсан (1746—1816), котрий був на три роки старший за Аделаїду. Дівчина бачила його роботу і сама забажала стати художницею. Батьки дозволили доньці брати уроки малювання у сусіда-художника, позаяк малюванням бавились і доньки із шляхетних родин.

Шлюб і розлучення

В серпні 1769 року з Аделаїдою пошлюбився фінансовий чиновник Ніколя Жияр. Уроки малювання з Венсаном увірвалися і через шлюб Аделаїди, і через від'їзд художника у Італію, де той перебував п'ять років. До прізвища Лабіль додалось прізвище Жияр, під яким художниця і увійшла в історію.

Чоловік не заважав дружині опановувати художні техніки. До 1774 року Аделаїда брала уроки пастельного живопису у художника Моріса Кантена де Латура. Пастельна техніка мала широкий попит у Франції в добу рококо. Техніка не ввжалась важкою, бо не потребувала декількох етапів сушки, дозволяла скільки завгодно разів переробляти малюнок і виправляти невдалі місця.

І Франсуа-Андре Венсан, і Кантен Латур працювали портретистами. Портретисткою стала й Аделаїда.

Шлюб з Жияром був бездітним. В липні 1779 року Аделаїда подала на розлучення, але процес затягнули на роки. Аделаїда і Жияр роз'їхалися. Після повернення Венсана з Італії, Аделаїда брала у нього уроки олійного живопису.

Членство у художній академії і скандал

Майстриня почала працювати художницею і виборола популярність. Мода на портрети не вщухала. Серед замовників жінки-художниці — чиновництво і юристи, нудьгуючі іноземні і французькі пані, декілька художників чоловіків. Портретний живопис художниці подобається і вона отримує замови від аристократів і королівської родини, що вважалось добре зробленою художньою кар'єрою.

В травні 1783 року Аделаїду Лабіль-Жияр прийняли в Королівську академію живопису. За тодішнім законом академія мала право прийняти тільки чотирьох жінок-художниць. Прийняття Аделаїди в академію не всіма сприймалось схвально. Була створена і розповсюджена брошура, де ганьбили художницю. Її звинуватили в тому, що конкурсні твори, які вона подала на розгляд у академію, нібито створені Венсаном. Аби зганьбити майстриню остаточно, її також звинуватили у сексуальній нестриманості. Скандал вдалося припинити, бо в справу втрутилась маценатка художниці, графиня д'Ангвільє, котра була дружиною директора академії.

Заснування художньої школи для жінок

Лабіль-Жияр зробила власні висновки з несхвального ставлення чоловіків-колег по академії. Того ж 1783 року Аделаїда Лабіль-Жияр заснувала в Парижі художню школу для жінок. Того ж 1783 року до неї прийшли навчатися перші дев'ять учениць. З деякими з них художниця роками підтримувала дружні стосунки.

Перебування в революційні роки

Лабіль-Жияр. «Максиміліан Робесп'єр», 1786 р., Версаль.

З початком французької революції з країни почалась еміграція. Аделаїда Лабіль-Жияр, що не мала шляхетного походження, залишилась в Парижі. Але її наближеність до аристократії і королівської родини могла бути загрозою для життя. Аби зменшити компромат і підстави для звинувачень, художниця сама знищила декілька портретів з зображеннями представників королівської родини Франції її роботи.

У роки революції продовжила працювати портретисткою. Але відтепер створювала портрети лідерів революційного уряду. Перший портрет Робесп'єра Лабіль-Жияр створила ще 1786 року, коли той був молодим і мало відомим адвокатом.

1791 року вона передала в подарунок грошову суму на користь Національного зібрання Франції того ж 1791 р. організувала виставку з тринадцяти (13) портретів членів Національного зібрання. У власній промові перед академіками виголосила вимогу про надання жінкам-художницям однакових прав з художниками-чоловіками. На хвилі революційних реформ її пропозиції були прийняті академіками. Але спротив не припинився, і в роки поразки французької революції прийняті пропозиції скасували.

Останні роки

1792 року Аделаїда разом із коханим Венсаном та двома ученицями покинула небезпечний Париж. До 1796 року разом з Венсаном вона мешкала в орендованому будинку у Понтеле.

Повернення у Париж відбулося 1796 року. Лабіль Жияр стане першою французькою жінкою-художницею, котра отримала право мати художню майстерню в колишньому палаці Лувр (як її колеги чоловіки), де Лабіль-Жияр працювала зі своїми ученицями і помічницями. В останні роки життя брала участь в Паризьких Салонах.

В червні 1799 року, по закінченні судових розглядів, пов'язаних із юридичним розлученням з першим чоловіком Н. Жияром, вона отримала юридичне право на новий шлюб.

Вони з Франсуа-Андре побралися. Аделаїда стала відтоді мадам Венсан. Аделаїда померла 1803 року. Франсуа-Андре пережив дружину на тринадцять років і помер 1816 року.

Вибрані твори

Лабіль-Жияр. «Мадам Елізабет у власному кабінеті» (сестра короля Людовика XVI), 1787 р., приватн. збірка.

Галерея вибраних творів

« Хелена Массальська», пастель, після 1779
  • «Феліция де Ланьо», 1765
    «Феліция де Ланьо», 1765
  • «Жан Рішар Батлер»
    «Жан Рішар Батлер»
  • «Огюстен Пажу», скульптор, 1782, Лувр
    «Огюстен Пажу», скульптор, 1782, Лувр
  • «Мадам Клодіон » (Флора Пажу), пастель, 1783, Лувр
    «Мадам Клодіон » (Флора Пажу), пастель, 1783, Лувр

Джерела

  • Laura Auricchio: Adelaide Labille-Guiard: Artist in the Age of Revolution; J. Paul Getty Museum, 2009, ISBN 0-89236-954-X
  • Frances Borzello: Seeing ourselves, women's self-portraits, Thames & Hudson, 1998
  • Whitney Chadwick: Women, art and society, Thamas & Hudson, 2007
  • Christie's catalogue, 7. Dezember 1995
  • Nancy G. Heller: Women artists, an illustrated history, Abbeville Press Publishers, 2003
  • Edith Krull: Women in art, Studio Vista, 1984

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б https://oep.fr/archives/6638
  2. ↑ RKDartists
  3. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  4. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  5. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO0137_I

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аделаїда Лабіль-Жияр