Аймон (граф Савойський)

Аймон
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 грудня 1291[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бург-ан-Бресс[4][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 червня 1343[1][2] (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Россійон[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняОткомбське абатство[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСавойське графство Редагувати інформацію у Вікіданих
ДіяльністьЧлен королівської родини Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулcount of Savoyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаcount of Savoyd Редагувати інформацію у Вікіданих
РідСавойська династія Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАмадей V Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиSybille of Bâgéd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЕдуард (граф Савойський), Анна Савойська, Margaret of Savoyd, Beatrice of Bâgéd, Bonne of Savoyd, Beatrice of Savoyd, Catherine of Savoyd, Agnes of Savoyd і Eleonore of Savoyd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зYolande Palaeologina of Montferratd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАмадей VI, Bianca of Savoyd, Ogier of Savoyd, Humbert, bastard of Savoyd і Humbert I bâtard de Savoied[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих

Аймон I Миролюбний (італ. Aimone il Pacifico; 15 грудня 1291 — граф Савойський в 1329—1343 роках.

Життєпис

Походив з Савойського дому. Другий син Амадея V, графа Савойського, та Сибілли де Боже. Народився 1291 року в м. Бург-ан-Бресс. Замолоду у 1304 і 1307 роках брав участь у французьких походах до Фландрії. 1321 року очолював облогу Корб'єра в Дофіне. 1323 року після смерті батька отримав від брата Едуарда, що став новим графом Савойським, графство Брессе. Втім деякий час планував отримати духовний сан, отримавши посаду каноніка Ліонського собору. Але відсутність синів в Едуарда I надало надію Аймону зайняти трон.

1329 року після смерті брата Едуарда успадкував родинні володіння. З самого початку зіштовхнувся з амбіціями небоги Джованни та її чоловіка Жана III Бретонського щодо Савойї. Але Аймон спирався на Салічний закон, за яким спадкувати міг лише чоловік. Втім граф вимушений був сплатити небозі грошову компенсацію.

Іншою проблемою були стосунки з Амадеєм III, графом Женеви, щодо прикордонних територій. Втім Аймон відмовився силою врегульовувати конфлікт, провівши декілька раундів перемовин, що завершилися укладанням мирної угоди. За це Аймон отримав своє прізвисько.

1330 року запровадив посаду канцлера графства. Того ж року оженився на представниці Монферратських Палеологів. 1331 року поновив війну з дофіном Гігом VIII, що вів ще його батько. Лише після смерті Гіга VIII у 1333 році за посередництва Франції було укладено перемир'я з новим дофіном Юмбером II. У 1334 році відмовився брати участь в Столітній війні на боці Англії, у 1337 році це саме повідомив французькому королю Філіппу VI. У 1338 році уклав постійний мирний договір з дофіном Юмбером II.

У 1339 році надіслав французькому королю війська на чолі зі своїм стриєчним братом Людовиком II, графом Во, що долучився до участі в Столітній війні. Того ж року остаточно домовився зі своєю небогою Джованною, зобов'язавшись щорічно сплачувати їй шість тис. ліврів.

1340 року запровадив систему суддів, що розглядали апеляції. 1342 року було завершено каплицю в монастирі Откомб, що була зведена над місцем родинного поховання Савойського дому. Помер 1343 року в Монмельяні. Йому спадкував син Амадей VI.

Родина

Дружина — Іоланда, донька Теодора I Палеолога, маркграфа Монферрата

Діти:

  • Амадей (1334—1383), граф Савойський
  • Б'янка (1336—1388), дружина Галеаццо II Вісконті, сеньйора Мілана
  • Джованні (1338—1348),
  • Катерина (1341—1343)
  • Людовик (1342—д/н)
  • 9 бастардів

Джерела

  • Cox, Eugene L. (1967). The Green Count of Savoy. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. LCCN 67-11030.
  • Hourihane, Colum (2012). The Grove Encyclopedia of Medieval Art and Architecture. Vol. 1. Oxford University Press.