Айтматов Чингіз Торекулович

Чингіз Айтматов
кирг. Чынгыз Айтматов
Чингіз Айтматов
Ім'я при народженніЧингіз Торекулович Айтматов
Народився12 грудня 1928(1928-12-12)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Shekerd, СРСР[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер10 червня 2008(2008-06-10)[5][1][…] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія, Німеччина[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
·пневмонія[7] і ниркова недостатність Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняАта-Беїт Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Киргизстан Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, дипломат
Alma materЛітературний інститут імені Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська, киргизька
Роки активності19522006
Жанрпроза
Magnum opusІ довше віку день триває, The White Shipd, The First Teacherd, Jamilad, Farewell, Gulsary!d, The Place of the Skulld і Cranes Fly Earlyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР[4] і СК СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоTorekul Aitmatovd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиАбдувалієва Наґіма Хамзіївнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAskar Aitmatovd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «За трудову відзнаку» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані» медаль «Ветеран праці» Орден «Дружба» орден Вітчизни офіцерський хрест Ордена Заслуг Угорщини Орден Заслуг (Угорщина)
Ленінська премія Державна премія СРСР
Орден «Дустлік» (Узбекистан) Order of Outstanding Merit
Герой Киргизької Республіки
Order of Manas, 1st class

премія імені Олександра Меняd

Медаль Н. К. Крупської

Friedrich-Rückert-Preisd (1992)

Орден Усмішки

Австрійська державна премія з європейської літератури (1993)


CMNS: Айтматов Чингіз Торекулович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Чингіз (Шынгы́с, Шынгы́з) Торекулович[8] (Тороку́лович) Айтма́тов (кирг. Чынгыз Төрөкул уулу Айтматов, 12 грудня 1928 — 10 червня 2008) — киргизький радянський письменник-прозаїк, гуманіст, радянський політичний та культурний діяч, представник генерації «шістдесятників». Писав російською та киргизькою мовами.

Біографія

Народився 1928 року в селі Шекер Таласької області Киргизстану. Батько Торокул Айтматов був відомим державним діячем Киргизької РСР, але 1937 року був заарештований, а 1938 року розстріляний. Трудова біографія майбутнього письменника почалася в роки Німецько-радянської війни.

Самому тепер не віриться, — згадував Чингіз Айтматов, — у чотирнадцять років від роду я вже працював секретарем ради. У чотирнадцять років я повинний був розв'язувати питання, що стосуються всіляких сторін життя великого села, так ще у воєнний час.

1948 року Айтматов вступив до сільськогосподарського інституту в місті Фрунзе, який закінчив 1953 року. 1952 року почав публікувати в періодичних виданнях оповідання киргизькою мовою. Після закінчення інституту протягом трьох років працював у НДІ скотарства, одночасно продовжуючи писати та друкувати оповідання. 1956 року поступив на «Вищі літературні курси» в Москві (закінчив 1958 року). У рік закінчення курсів в журналі «Жовтень» було опубліковано повість «Обличчям до обличчя» (переклад з киргизької). Того ж року були опубліковані його оповідання в журналі «Новий світ», а також вийшла друком повість «Джаміля», що здобула Айтматову світову славу.

Був організатором Іссик-Кульського форуму діячів світової культури (1986)[9].

У 1988 —1990 рр. був головним редактором журналу «Иностранная литература».

З 1990 року працював послом СРСР, з 1992 послом Російської Федерації в Люксембурзі. Потім — посол Киргизстану в Бельгії. Помер 10 червня 2008 в одній із лікарень Нюрнберга (Німеччина) від запалення легенів. На його честь названо гірську вершину в Киргизстані.

Нагороди

Лауреат Ленінської премії (1963) і трьох Державних премій (1968, 1977, 1983), народний письменник Киргизстану. Герой Соціалістичної Праці (1978).

Творчість

На зустрічі з читачами, 2007 рік

Айтматов разом із соціологом Інституту проблем керування АН СРСР Рустемом Хаїровим звернувся до тодішнього генсека Андропова (1983) із пропозицією про створення комітету з зустрічі третього тисячоліття. Його пропозицію було прийнято. Айтматов організував 1986 року Іссик-Кульський форум, на який зібралися представники ЮНЕСКО, футурологи, письменники та художники. Обговорювалася проблема необхідності виховання нового «планетарного» мислення, завдяки якому людство змогло б уникнути тотального катаклізму — військового, екологічного, економічного тощо.

У творчості й духовному розвитку Айтматова можна виділити три періоди.

«Повісті гір і степів» — така емблема того нового слова, з яким він ввійшов у літературу своїми ранніми, «молодіжними» здобутками: «Віч-на-віч», «Джаміля», «Верблюже око», «Топольок мій у червоній косинці» і «Перший учитель», за які й одержав у 1963 році Ленінську премію. Його герой тут — молода пристрасна людина, що протиставляє себе патріархально-родовому суспільству.

Другий період — повісті «Материнське поле» і «Прощавай, Гульсарі!». Письменник переймається історією свого народу, подіями революції, колгоспів, війни. Герой тут — старець, мати.

Третій період почався з «Після казки (Білий пароплав)» і творів «Ранні журавлі», «Рудий пес, що біжить краєм моря», п'єси «Сходження на Фудзіяму», написаної разом з Калтаєм Мухамеджановим, роман «Буранний полустанок. (І довше століття триває день)». Тут письменник роздумує над першоосновами.

Бібліографія

Серед написаного:

  • «Джаміля» (1958)
  • «Віч-на-віч» (1958)
  • «Топольок мій у червоній косинці» (1961)
  • «Перший учитель» (1962)
  • «Материнське поле» (1965)
  • «Прощавай, Гульсари!» (1966)
  • «Білий пароплав» (1970)
  • «Ранні журавлі» (1975)
  • «Рудий пес, що біжить краєм моря» (1977)
  • «І довше століття триває день» (1980) — також відомий під назвою «Буранний полустанок»
  • «Тавро Кассандри» (1994)
  • «Після казки»
  • «Плаха» (1986)
  • «Сходження на Фудзіяму» п'єса

Видання українською мовою

Твори Ч. Атматова публікувалися українською в перекладах з киргизької у радянський час:

  • Айтматов Ч. Материнське поле., К., 1967
  • Повісті гір і степів., К., 1972
  • Айтматов Ч. Джаміля., К., 1975

Примітки

Посилання