Ананггаварман

Ананггаварман
магараджадіраджа Пагаруюнга
1375 — 1417
Попередник: Адітьяварман
Наступник: Віджаяварман
 
Національність: мінангкабау[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Індонезія Редагувати інформацію у Вікіданих

Ананггаварман (*д/н — 1417) — 2-й магараджадіраджа Пагаруюнга у 1375—1417 роках.

Життєпис

Походив з династії Маулі, його молодшої гілки. Син магараджадіраджи Адітьявармана і та Путі Рено Джаліто. Ймовірно невдовзі після народження отримав титул ювараджи (спадкоємця трону). Ім'я Ананггавармана присутньо на Написі Саруасо II[2]. Спадкував владу близько 1375 року. У 1376 році було відправлено посольство до імперії Мін.

Ананггаварман згадується в написі «Хеваджара Ніт'ясмрті», згідно з якою продовжив підтримку ваджраяни. Сприяло розвитку торгівлі з Індостаном, насамперед Віджаянагарською імперією, звідки досить багато купців оселилися в містах Пагаруюнгу, на що на думку вказує напис двома видами письма каві й грантха в написі Бандар Бапахат[3].

1409 року в битві в місцині Паданг Сібусук завдав поразки війську Маджапагіт, внаслідок чого відновила незалежність. Ймовірно зайняв усі колишні землі Мелаю і Шривіджаї, встановивши владу над центральною та південною Суматрою. До кінця панування стає гегемоном усього острова, окрім найпівночіших земель. Помер 1417 року. Йому спадкував зять Віджаяварман.

Родина

Ананггаварман одружений з Путі Рено Деві, від якої має трьох доньок Путі Панджанг Рамбут, Путі Саларех Пінанг Масак і Путі Бонгсу, що стали дружинами датуків (вождів) племен мінангкабау, які згодом сформували знать Пагаруюнг.

Примітки

  1. ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
  2. ↑ Kozok, Uli (2015). A 14th Century Malay Code of Laws: The Nitisarasamuccaya. Vol. 16 dari Nalanda-Sriwijaya Series. Institute of Southeast Asian Studies. p. 39. ISBN 9814459747.
  3. ↑ Schnitger, F. M. (1937). The Archaeology of Hindoo Sumatra. Leiden: Brill Archive. p. 13.

Джерела

  • Cheah Boon Kheng, Abdul Rahman Haji Ismail, (1998), Sejarah Melayu, the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society.
  • Reichle, Natasha (2007). Violence and Serenity: Late Buddhist Sculpture from Indonesia. ed. berilustrasi. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-2924-7.
  • Andaya, Leonard Y. (2008). Leaves of the Same Tree: Trade and Ethnicity in the Straits of Melaka. ed. berilustrasi. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-3189-6.