Антонова Ірина Олександрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонова.
Антонова Ірина Олександрівна
рос. Ирина Александровна Антонова Редагувати інформацію у Вікіданих
фото 2011 року
Ім'я при народженнірос. Ирина Александровна Антонова Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася20 березня 1922(1922-03-20)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська СФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла30 листопада 2020(2020-11-30)[1] (98 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняМосква
Діяльністьмистецтвознавиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія мистецтв і мистецтвознавство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materФілологічний факультет МДУd (1945) і МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор мистецтвознавства[d]
Вчене званняакадемік РАОd і Q4433472? Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникАлпатов Михайло Володимирович і Віппер Борис Робертович Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіВіппер Борис Робертович Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[3][2], німецька[4], французька і італійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДержавний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна і МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Членствоfourth Civic Chamber of the Russian Federationd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададиректор музеюd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоОлександр Олександрович
МатиІда Михайлівна
У шлюбі зЄвсей Йосипович Ротенберг
Діти (1 Редагувати інформацію у Вікіданих)син Борис
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Відзнака «За благодіяння» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» ювілейна медаль «75 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 років» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «За оборону Москви» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» Орден Мистецтв та літератури
заслужений діяч мистецтв РРФСР
Командор ордена Мистецтв і літератури командор ордена Почесного легіону
Державна премія Росії
Орден Вранішнього Сонця 2 класу орден Вранішнього Сонця командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Золота медаль імені Льва Ніколаєваd

Сайтantonova.pushkinmuseum.art Редагувати інформацію у Вікіданих

Антонова Ірина Олександрівна (рос. Антонова Ирина Александровна; 20 березня 1922(19220320), Москва, РРФСР — 30 листопада 2020[5]) — російська мистецтвознавиця, директорка Державного музею образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна.

Життєпис

1929 року за рішенням уряду більшовиків батько виїхав до Німеччини у відрядження разом з родиною, де Ірина добре вивчила німецьку мову. У родині цікавились музикою, театром, мистецтвом взагалі.

1933 року, коли в Німеччині прийшли до влади нацисти, Ірина з батьками повернулася до Москви, де закінчила школу, після закінчення якої вона стала студенткою Інституту Філософії, літератури, історії. 1941 року через його ліквідацію вона стала студенткою Московського університету.

В роки війни Ірина закінчила курси медсестер, працювала у шпиталі. Університет закінчила 1945 року.

Музей образотворчого мистецтва, головний фасад

З квітня 1945 року почала працювати в Державному музеї образотворчих мистецтв молодшою науковою співробітницею.

1949 року закінчила аспірантуру. Окрім адміністративної та мистецтвознавчої роботи була викладачем: працювала в Московському державному університеті на факультеті мистецтвознавства, в Інституті кінематографії, в лекторії музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, в Інституті східних мов у Парижі.

З 1961 року — директор Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна — головного музею іноземного образотворчого мистецтва в Москві.

Науковий доробок

Ірина Антонова — авторка понад сотні різних друкованих творів, серед яких каталоги, статті в періодичних виданнях, альбоми, телевізійні передачі, сценарії науково-популярних кінострічок.

Академічні звання

Ірина Антонова і колекціонер Михайло Перченко

Нагороди

Сім'я

Батько — Антонов Олександр Олександрович, скловар, був директором Інституту експериментального скла. Мати — Антонова Іда Михайлівна, піаніст, закінчила Харківську консерваторію. Родина належала до радянської еліти.

Чоловік Ірини Антонової — Євсей Йосипович Ротенберг (1920-2011) — доктор мистецтвознавства, завідувач сектором Інституту історії мистецтвознавства.

Син Борис (нар. 1954 р.)[10][11][12].

Ініціативи

Музей красних мистецтв планувався навчальним музеєм-відділом при Московскому університеті. Звідси стільки зусиль по створенню чи отриманню гіпсових та металевих копій видатних зразків мистецтва різних епох і країн з доби античності до бароко. Передача музею значної кількості оригіналів переломила первісну концепцію і художній музей став окремим закладом у форматі образотворчого закордонного мистецтва.

З ініціативи його директора, пані Антонової, 1996 року відроджена первісна ідея навчально-художнього музею (аналоги якого існують у Європі і США), але не в Московському університеті, а в Російському державному гуманітарному університеті. Музей було названо на честь Івана Володимировича Цвєтаєва (батька поета Марини Цвєтаєвої). До музею було передано більше 1000 копій творів мистецтва доби античності, середньовіччя, відродження.

Ірина Антонова ініціювала 1974 року докорінну перебудову експозиції музею. Особливо значними були результати перебудов експозиції на початку XXI ст. 1998 року був створений Зал історії образотворчого музею, експозиція котрого присвячена етапам створення музейних колекцій та людей, що сприяли збагаченню цих колекцій. Того ж 1998 року була створена філія закладу — Мемориальна квартира піаніста Святослава Ріхтера.

Директорка музею ініціювала створення державної програми подальшого розвитку музею образотворчого музею. що посприяло створенню 1995 року Музею приватних колекцій, куди передано низку колекцій з оригіналами закордонних та російських митців. Музей було Пзапочаткував мистецтвознавець і колекціонер Зільберштейн Ілля Самойлович, який передав закладу більше 2000 творів (головно, малюнки та гравюри західноєвропейських та російських митців).

Позиція щодо України

У березні 2014 року підписала листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.

Галерея

  • Погруддя Гіпократа, гіпсова копія
    Погруддя Гіпократа, гіпсова копія
  • Хлопчик виймає колючку, бронзова копія з оригіналу музею Капітоліні (Рим)
    Хлопчик виймає колючку, бронзова копія з оригіналу музею Капітоліні (Рим)
  • Аріадна, копія римського оригіналу
    Аріадна, копія римського оригіналу
  • Верроккіо, кінний монумент Бартоломео Коллеоні, копія
    Верроккіо, кінний монумент Бартоломео Коллеоні, копія

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Антонова Ірина Олександрівна

Примітки

  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б https://www.tagesspiegel.de/kultur/sie-galt-als-hueterin-der-beutekunst-die-russische-museumschefin-irina-antonowa-ist-tot/26674862.html
  5. ↑ Президент ГМИИ имени Пушкина Ирина Антонова скончалась на 99 году жизни. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 1 грудня 2020.
  6. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 6 декабря 2007 года № 1639 [Архівовано 26 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 марта 2002 года № 292 [Архівовано 12 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 17 марта 1997 года № 245[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  9. ↑ Commendatore Ordine al Merito della Repubblica Italiana sig.ra Irina Aleksandrovna Antonova [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
  10. ↑ Ирина Александровна Антонова на сайте «Люди» [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  11. ↑ Антонова Ирина Александровна [Архівовано 30 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  12. ↑ Антонова Ирина Александровна(рос.)

Посилання