Арманду Гебуза

Арманду Гебуза
порт. Armando Emílio Guebuza
Народився	20 січня 1943(1943-01-20)[1][2][3]  (81 рік) Murrupula Districtd, Нампула, Португальська Східна Африка, Португалія
Країна	Мозамбік
Діяльність	політик, військовослужбовець
Знання мов	португальська
Посада	президент Мозамбіку[d] , Governor of Sofalad  і ativista políticod[4]
Партія	ФРЕЛІМО
Конфесія	християнство
У шлюбі з	Maria da Luz Guebuzad
Діти	Valentina Guebuzad
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Арманду Еміліу Гебуза (порт. Armando Emílio Guebuza; нар. 20 січня 1943(19430120), Нампула, Мозамбік) — президент Мозамбіку з 2 лютого 2005 року до 15 січня 2015 року.

У 20 років Гебуза вступив в ФРЕЛІМО, партію, що боролася збройним шляхом за незалежність Мозамбіку від Португалії. Після перемоги, здобутої в 1975 році, він став одним з лідерів ФРЕЛІМО, членом її Політбюро і міністром внутрішніх справ, видавши сумно відомий наказ 24 20, який сповіщав деяких португальців про необхідність покинути країну протягом 24 годин, взявши з собою не більше 20 кг багажу. У 1980-ті Гебуза курирував непопулярну програму переселення безробітних жителів міст у сільські райони півночі країни. Після загибелі першого президента Мозамбіку Самори Машела у катастрофі літака в ПАР Гебуза став одним з десяти членів ради, що заміщує президента і керівником комісії з розслідування обставин трагедії, яка не прийшла ні до чого певного. Представляв ФРЕЛІМО на мирних переговорах з партизанами РЕНАМО в Римі, що закінчилися підписанням мирної угоди 4 жовтня 1992 року. У період переходу до багатопартійної системи представляв уряд Мозамбіку у спільній Комісії по спільному спостереження і контролю, вищому органу спостереження за цим процесом. Удачливий бізнесмен після дозволу приватної економічної діяльності в Мозамбіку. У 2002 році обраний генеральним секретарем ФРЕЛІМО і кандидатом від неї в президенти. У грудні 2004 року був обраний президентом, змінивши на цій посаді Жоакіма Чіссано.

28 жовтня 2009 року був всенародним голосуванням переобраний на другий п'ятирічний термін.

У серпні 2021 року його сина Ндамбі Гебузу судили за корупцію^[5].

• Presidencia [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]