Арнульф (граф Голландії)

Арнульф
Народився	951  Гент, Фландрське графство, Французьке королівство
Помер	18 вересня 993  Niedorpd
Поховання	Egmond Abbeyd
Діяльність	правитель
Титул	маркграф
Рід	Герульфінги
Батько	Дірк II
Мати	Hildegard of Flandersd
Брати, сестри	Егберт (архієпископ Тріра) і Erlinde of Hollandd
У шлюбі з	Lutgardis of Luxemburgd
Діти	Adelina of Hollandd, Дірк III, Adalbert Burggraaf van Gentd[1] і Siegfried (Sicco) of Hollandd
Медіафайли у Вікісховищі

Арнульф I Гентський (фриз. Arnulf fan Gint, нід. Arnulf van Gent; бл. 950/955–18 вересня 993) — граф Західної Фрисландії (Голландії) в 988—993 роках.

Походив з династії Герульфінгів. Старший син Дірк II, графа Західної Фрисландії (Голландії), та Гільдегарди Фландрської. Народився між 950 та 955 роками в місті Гент. Перша письмова згадка сягає 970 року. 983 року супроводжував імператора Оттона II в поході до Італії.

988 року після смерті батька успадкував графство Західна Фрисландія. Зберігав вірність імператорові Оттону III. Завдяки цьому зумів розширити свої володіння. Приблизно на початку 980 року пошлюбив представницю династії Арденн-Люксембург. Передав маєтності Гіллегерсберг та Оверші Егмондському абатству.

У 990—991 роках допомагав Карлу I, герцогу Нижньої Лотарингії, у війні проти французького короля Гуго Капета. Натомість останній конфіскував в Арнульфа його французькі лени.

993 році вирішив підкорити західних фризів між річками Рекере і Влі, проте у битві біля Вінкеля зазнав поразки й загинув. Йому спадкував син Дірк III.

Дружина — Луітгарда, донька Зиґфріда. графа Люксембурзького.

Діти:

• Дірк (бл. 981/990 — 1039), граф Західної Фрисландії (Голландії)
• Сікко (д/н—1030), земський фогт Західної Фрисландії
• Алейда (д/н— бл. 1045), дружина: 1) Бодуена II, граф Булоні; 2) Ангеррана I, графа Понтьє

• D. Kalma, Skiednis fan Fryslân, (Grou, 1965), side 112.
• Hlawitschka Eduard. Die familiären Verbindungen der Brunonen // Auxilia Historica. Festschrift für Peter Acht zum 90. Geburtstag. — München: C.H. Beck'sche Verlagsbuchhandlung, 2001. — С. 133—162.