Артродез
Артродез | |
---|---|
МКХ-10 | M00-M25 |
MeSH | D001174 |
Артродез (від грец. arthron — суглоб та грец. desis — зв'язування) — хірургічна операція, що полягає у фіксації кісток в суглобі та призводить до повного знерухомлення даного суглоба (анкілозу).[1] Такая операція проводиться для закріплення суглоба у постійному фіксованому положенні.[2] Артродез передбачає збереження або відновлення опороздатності кінцівки в ураженому суглобі і значне ослаблення або усунення больового синдрому, проте при цьому, найчастіше незворотно, втрачається функція даного суглоба. Тому сьогодні даний вид оперативного лікування вважається крайнім і вимушеним заходом і показання до його виконання повинні бути максимально обґрунтованими та виправданими.[1]
Історія
Вперше оперативне замикання суглоба після економної резекції суглобових поверхонь здійснив віденський хірург Альберт (Е. Albert, 1878) з метою усунення порочного положення нижньої кінцівки у хворого, який переніс поліомієліт. Він назвав операцію «артродезом».[2]
Проте значно раніше, у 1861 році, Ю. К. Шимановський рекомендував анкілозувати таранногомілкове зчленування при короткій шопарівській культі зі згинальною контрактурою гомілково-стопового суглоба. К. К. Рейєр в 1882 демонстрував на засіданні Хірургічного товариства Пирогова двох хворих після артродезу, оперованих з приводу вродженої клишоногості. 1892 року H.A. Щеголєв повідомив про результати артродезу гомілково-стопового суглоба у 6 хворих.[2]
Починаючи з 1900-х років, артродез гомілкостопного суглоба використовувався як хірургічна корекція поліомієліту. На початку 1950-х років Charnley описав компресійний артродез із застосуванням пристроїв зовнішньої фіксації для зрощення гомілкостопного суглоба. Цілями артродезу гомілковостопного суглоба Charnley було усунення зсувних сил і фіксація з щільним приляганням кісткових поверхонь. Компресія в місці артродезу виявилася необхідним кроком для покращення показників зрощення.[3]
Glissan вперше описав конкретні принципи артродезу гомілковостопного суглоба. У 1949 році він опублікував свою процедуру, в якій описав 4 цілі для фіксації артродезу гомілковостопного суглоба, що призвело до більшої швидкості зрощення. Він наголосив на важливості видалення всіх хрящів і тканин, які б перешкоджали близькому зближенню суміжних кісткових поверхонь.[3]
Даний вид оперативного лікування суглобів є найстаршим в історичному аспекті і сьогодні накопичено величезний досвід застосування артродезу і значна кількість різноманітних методик його виконання.[1]
Покази
Артродезування виконується у випадку, якщо суглоб є вкрай болючим, нестабільним, значно деформованим або уражений хронічним інфекційним захворюванням, а також, якщо хворому через певні причини неможливо або небажано виконувати артропластику (ендопротезування).[1]
При виконанні артродезу використовуються найрізноманітніші види фіксації: пластини з гвинтами, гвинти, скоби, стержні, шпиці, кісткові ауто- і алотрансплантати, інтрамедулярні стержні, апарати зовнішньої фіксації, гіпсові пов'язки. При необхідності можна виконати артродез будь-якого суглоба. Певною перевагою даного виду оперативного лікування є те, що саме по собі оперативне втручання не вимагає затрати значних економічних та технічних ресурсів, проте найважливішим аспектом успішного застосування артродезування є кваліфікація хірурга, який його виконує.[1]
Види
При лікуванні остеоартрозу найчастіше виконується артродез надп'ятково-гомілкового, рідше колінного, кульшового суглобів.[1]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е Травматологія та ортопедія: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів. за ред.: Голки Г. Г., Бур'янова О. А., Климовицького В. Г. (2013). Вінниця: Нова Книга. с. 278. ISBN 978-966-382-496-3
- ↑ а б в АРТРОДЕЗ — Большая Медицинская Энциклопедия. xn--90aw5c.xn--c1avg. Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ а б Arthrodesis - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Процитовано 3 жовтня 2024.
Джерела
- Травматологія та ортопедія: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів. за ред.: Голки Г. Г., Бур'янова О. А., Климовицького В. Г. (2013). Вінниця: Нова Книга. с. 278. ISBN 978-966-382-496-3
- Источник: Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б. В., 3-е издание, Том 2