Астрономіка (Манілій)
| Астрономіка | ||||
|---|---|---|---|---|
| Astronomica | ||||
 | ||||
| Жанр | Поема | |||
| Форма | вірш[d]  | |||
| Тема | астрологія | |||
| Автор | Марк Манілій | |||
| Мова | латина | |||
| Опубліковано | 1 століття | |||
| Країна | Римська імперія | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Астрономіка» (лат. Astronomica) — поема римського письменика Марка Манілія, що стосується небесних явищ, астрономії та астрології. Вона написана гекзаметром і розділена на п'ять книг.
Зміст
Перша книга присвячена міркуванням Манілія щодо Всесвіту. Він згадує погляди Ксенофана, Гесіода, Левкіппа, Геракліта, Фалеса та Емпедокла та викладає свій погляд, що Всесвіт створений з чотирьох елементів і керується божественним духом[1]. Згідно з Манілієм, Всесвіт складається з двох сфер: одна (Земля) — тверда, а інша («сфера зірок», небосхил) — порожня. Сузір'я закріплені на небосхилі; Земля нерухома, а небосхил обертається навколо неї, пояснюючи рухи зірок. Оскільки Земля знаходиться в центрі Всесвіту, вона рівновіддалена від небосхилу і, таким чином, не «падає» в якомусь конкретному напрямку[2]. Сфера небосхилу розрізається на кільця, або кола, у тому числі на коло Зодіаку, що складається зі знаків Зодіаку.
Друга і третя книги присвячені в основному особливостям зодіаку.[3]. Друга книга відкривається передмовою, в якій Манілій викладає коротку історію поезії гекзаметра, виділяючи Гомера і Гесіода. У цьому розділі поет коротко обговорює знаки зодіаку, олімпійських богів, які слугують їхніми покровителями, і відносини між знаками та частинами людського тіла[4].
Четверта і п'ята книги в основному присвячені «впливу окремих небесних явищ на людину»[3]. Четверта книга охоплює багато тем, які виникли в Єгипті, що може вказувати на використання Манілієм єгипетських джерел[5]. Ближче до кінця книги Манілій пише про знаки екліптики.
Більшу частину п'ятої (і останньої) книги Манілій переказує міф про Андромеду і Персея. Під кінець книги Манілій порівнює структуру космосу зі структурою республіки, він пояснює, що зірки мають певну ієрархію зі своєю системою стримувань і противаг.[6][7][8]
Загальні відомості
Поема вважається однією з перших, якщо не першою працею з астрології та астрономії в Римській республіці. Автор неодноразово повторює про унікальність та оригінальність свого твору. Невідомо, чи є праця завершеною і, чи дійшов до нас повний текст.
Манілій відстоює в поемі стоїчні філософські погляди, проте посилається на багато інших традицій, таких як платонізм і піфагорійство.
Після кінця епохи Античності, поема була забута, але знову була знайдена близько 1416-1417 рр. італійським гуманістом і вченим Поджо Браччоліні, який зробив копію, з якої та був узятий сучасний текст. Після повторного відкриття «Астрономіка» була прочитана, прокоментована і відредагована низкою вчених, Скалігером, Річардом Бентлі та Гаусманом. Поема не набула такої популярності, як інші класичні латинські поеми, і протягом кількох століть після її повторного відкриття вона не мала значного поширення в колі дослідників аж до початку XX століття.
Вплив
Манілій не згадується відкрито в жодному з античних текстів, проте відсилання або цитування праці без вказання автора можна знайти у багатьох авторі, серед котрих Сенека, Клавдіан, Лукан та інші. До середньовіччя дійшло небагато примірників «Астрономіки», а отже, Манілія, схоже, мало читали в цей період.
Хоча в античності та середньовіччі поему здебільшого ігнорували, вона викликала науковий інтерес після її повторного відкриття у 15 столітті. Італійський гуманіст Лоренцо Бонінконтрі читав лекції про «Астрономіку» великим аудиторіям і зібрав свої конспекти лекцій у перший коментар до твору.
Попри увагу, яку вона отримала після свого повторного відкриття, «Астрономіка» ніколи не була так широко вивчена, як інші класичні латинські поеми. Однак, інтерес до поеми зріс у другій половині XX століття, коли вчені почали вивчати філософські та наукові ідеї Манілія.
Примітки
- ↑ Манілій, Астрономіка, 1.118 – 254.
- ↑ Манілій, Астрономіка, 1.251.
- ↑ а б Volk (2014), ст. 95.
- ↑ Манілій, Астрономіка, 2.433 – 65.
- ↑ Гульд (1997), ст. 84.
- ↑ Манілій, Астрономіка, 4.294.
- ↑ Volk (2009), ст. 109 – 10.
- ↑ Volk (2009), ст. 270.
Джерела
- Housman, A. E., ред. (1903). Introduction (PDF). M. Manilii Astronomicon Liber 1. Cambridge: Cambridge University Press. с. vii—lxxv. OCLC 946500303.
- Housman, A. E., ред. (1916). Introduction (PDF). M. Manilii Astronomicon Liber 3. Cambridge: Cambridge University Press. с. v—xxx. OCLC 831157576.
- Housman, A. E., ред. (1930). Introduction (PDF). M. Manilii Astronomicon Liber 5. Cambridge: Cambridge University Press. с. v—xlvi. OCLC 889948016.
- Stark, Caroline (2011). Renaissance Receptions of Manilius' Anthropology. У Green, Steven; Volk, Katharina (ред.). Forgotten Stars: Rediscovering Manilius' Astronomica. Oxford: Oxford University Press. с. 261—77. ISBN 978-0199586462.
- Verrall, Arthur Woollgar (1913). Poetry to the End of the Augustan Age. У Sandys, John Edwyn (ред.). A Companion to Latin Studies (вид. 2). Cambridge: Cambridge University Press. с. 602—46. OCLC 922009237.
- Volk, Katharina (2002). The Poetics of Latin Didactic: Lucretius, Vergil, Ovid, Manilius. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0199245505.
- Volk, Katharina (2003). Manilius' Solitary Chariot-Ride ("Astronomica" 2.138–40). The Classical Quarterly. 53 (2): 628—33. doi:10.1093/cq/53.2.628. ISSN 0009-8388. JSTOR 3556230.
(необхідна підписка) - Volk, Katharina (2009). Manilius and His Intellectual Background. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0199265220.
- Volk, Katharina (2010). Literary Theft and Roman Water Rights in Manilius' Second Proem. Materiali e Discussioni per l'Analisi dei Testi Classici (65): 187—97. ISSN 0392-6338. JSTOR 25800980. (необхідна підписка)
- Volk, Katharina (2011). Introduction: A Century of Manilian Scholarship. У Green, Steven; Volk, Katharina (ред.). Forgotten Stars: Rediscovering Manilius' Astronomica. Oxford: Oxford University Press. с. 1—12. ISBN 978-0199586462.
