Барановичі (аеродром)

Барановичі
Зображення
Офіційна назва нім. Fliegerhorst Baranowitschi (червень 1941)[1]
рос. Военный аэродром Барановичи (1 травня 1951)[1]
рос. Вайскова-паветраная база Баранавічы (1991)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Білорусь і  СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота над рівнем моря 183 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Власник Міністерство оборони Республіки Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Оператор Військово-повітряні сили і війська ППО Республіки Білорусь[1], Військово-повітряні сили СРСР[1] і Люфтваффе[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ICAO аеропорту UMMA Редагувати інформацію у Вікіданих

53°06′00″ пн. ш. 26°03′00″ сх. д. / 53.0999985° пн. ш. 26.0499992° сх. д. / 53.0999985; 26.0499992

Барановичі (Baranovichi) — військовий аеродром, розташований на південний схід від міста Барановичі Барановичського району Брестської області Білорусі.

Сучасна історія

На аеродромі базується 61-а винищувальна Авіабаза РФ.

Історія

Під час другої світової війни на аеродромі базувалися авіація Люфтваффе у складі групи армій «Центр», що наступала на Москву, мала у своєму складі частини бомбардувальної авіації 2-го повітряного флоту, що налічували загалом 1600 літаків. Для нальоту на Москву було створено спеціально створену авіагрупу, складену з кількох добірних ескадр Люфтваффе[2] :

Чисельність кожної ескадри сягала 70 літаків. До середини липня 1941 року чисельність бомбардувальної авіації для нальотів на Москву досягла понад 300 бомбардувальників типів: He-111, Ju-88, Do-215. Понад половина їх екіпажів мали досвід нічних польотів.

З вересня 1944 року по березень 1945 року на аеродромі дислокувалися полки радянської 1-ї гвардійської авіаційної дивізії дальньої дії, що діяли по об'єктах та військах супротивника в Прибалтиці, Польщі, Східній Пруссії та Угорщині.

З 1944 року по жовтень 1950 року на аеродромі базувалася 144-а винищувальна авіаційна дивізія ППО :

  • 383-й винищувальний авіаційний полк ППО з 3 листопада 1944 року до листопада 1950 року на літаках Як-9У, з 1947 року на Bell P-39 Airacobra, з 1949 року — на МіГ-9. 23 жовтня 1950 полк у складі 144-й іад убув у спецвідрядження в КНР. Прибув на аеродром Мукден (нині Таосянь аеропорт міста Шеньян) 3 листопада 1950, де навчав китайських льотчиків польотам на реактивній техніці і здійснював завдання ППО[3] ;
  • 439-й винищувальний авіаційний полк ППО з 1 листопада 1944 до листопада 1950 року на літаках Як-7б і Як-9, з 1946 року на Bell P-39 Airacobra, з 1949 року — на МіГ-9. 24 жовтня 1950 полк у складі 144-й іад відбув у спецвідрядження в КНР. Прибув на аеродром Мукден (нині Таосянь аеропорт міста Шеньян) 3 листопада 1950, де навчав китайських льотчиків польотам на реактивній техніці та здійснював задачі ППО.

З 9 серпня 1945 року по травень 1947 року на аеродромі базувалася 1-а гвардійська штурмова авіаційна Сталінградська ордена Леніна двічі Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія і з 9 серпня 1945 року по березень 1954 року літаки Іл-10.

З 1951 по 1953 роки на аеродромі базувався 12-й важкий авіаційний орден Кутузова і Олександра Невського полк на літаках Ту-4.

З квітня 1944 року по травень 1945 року та з 7 листопада 1951 року по 1 квітня 1960 року на аеродромі розміщувався штаб та управління 45-ї бомбардувальної авіаційної Гомельської дивізії, а також її полки.

Після початку виведення Радянських військ з Німеччини у червні 1989 року на аеродром було перебазовано 911-й винищувальний авіаційний полк зі складу 105-ї авіаційної дивізії винищувачів-бомбардувальників 16-ї повітряної армії. У 1993 полк розформований на аеродромі.

У вересні 2021 року на аеродром для формування навчально-бойового центру спільної підготовки ВПС та військ ППО Білорусії та Росії прибули літаки Су-30 СМ ВКС Росії[4].

Російсько-українська війна

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

З вересня 2021 року на аеродром Барановичі почали прибувати російські літаки Су-30СМ та Су-34. Тоді це пояснювали нібито навчаннями «Захід-2021», які військові Білорусі та РФ здійснювали кожні 4 роки. Пізніше цей аеродром було передано в оперативне управління ЗС Росії і його стали використовувати для нападів і бомбардування території України[5].


Примітки

  1. ↑ а б в г д е Valka
  2. ↑ Коллектив авторов. Д. А. Журавлев Генерал-полковник артиллерии в отставке, бывший командир 1-го корпуса ПВО. Оборона столицы // Битва за Москву. — Московский рабочий, 1966. — С. 383. — 75000 прим.
  3. ↑ M.Holm (13 жовтня 2019). 383nd Fighter Aviation Regiment. Luftvaffe (англ.). M.Holm. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 13 жовтня 2019.
  4. ↑ В Белоруссии идёт формирование совместного учебно-боевого центра ВВС и войск ПВО. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 17 квітня 2022.
  5. ↑ Карта 40 аеродромів, з яких росія здійснює авіаудари по Україні. armyinform.com.ua. Архів оригіналу за 21 березня 2023. Процитовано 8 серпня 2023.

Література

  • Анохин В. А., Быков М. Ю. Все истребительные авиаполки Сталина. Первая полная энциклопедия. — Научно-популярное издание. — М.: Яуза-пресс, 2014. — 944 с. — 1500 экз. — ISBN 978-5-9955-0707-9.
  • А.Г.Ленский, М.М.Цыбин. Часть I // Советские Войска ПВО в последние годы Союза ССР. Справочник». — СПб, : ИНФО ОЛ, 2013. — С. 101. — (Организация войск) — 500 прим.
  • Коллектив авторов. Д. А. Журавлев Генерал-полковник артиллерии в отставке, бывший командир 1-го корпуса ПВО. Оборона столицы // Битва за Москву. — Московский рабочий, 1966. — С. 383. — 75000 прим.

Посилання