Битва біля Мерешешті

Битва біля Мерешешті
Bătălia de la Mărășești
Румунська кампанія
Балканський ТВД[Прим. 1]
Румунські війська у Мерешешти. Румунський фронт. 1917
Румунські війська у Мерешешти. Румунський фронт. 1917

Румунські війська у Мерешешти. Румунський фронт. 1917
Координати: 45°52′48″ пн. ш. 27°08′05″ сх. д. / 45.88000000002777767° пн. ш. 27.134800000027777145° сх. д. / 45.88000000002777767; 27.134800000027777145
Дата: 6 серпня — 8 вересня 1917
Місце: Мерешешть, Вранча, Румунія
Результат: перемога військ Антанти
Сторони
Антанта:
Румунія Королівство Румунія
Російська республіка
Четверний Союз:
Німецька імперія Німецька імперія
Командувачі
Румунія Константин Кристеску
Румунія Єремія Григореску
Російська республіка Щербачов Д. Г.
Російська республіка Рогоза О. Ф.
Німецька імперія Август фон Макензен
Німецька імперія Йоганнес фон Ебен
Німецька імперія Курт фон Морген
Військові формування
Румунія 1-ша армія
Російська республіка 4-та армія
Німецька імперія 9-та армія
Військові сили
218 000 о/с
280 польових гармат
36 важких гармат
245 000 о/с
2 бронеавтомобілі
1 135 кулеметів
356 мінометів
223 польових гармат
122 важких гармат та гаубиць
Втрати
Румунія 27 410 (5 125 загиблих, 9 818 зниклих безвісти, 12 467 поранених)[1]
Російська республіка 25 650 (7 083 загиблих, 8167 зниклих безвісти, 10 400 поранених)[1]
Загалом: 53 060 (12 208 загиблих, 17 985 зниклих безвісти, 22 867 поранених)
Німецька імперія/Австро-Угорщина 60 000–65 000 військові втрати (вбиті, зниклі безвісти, поранені)[1]
Загалом: 60 000+

Битва біля Мерешешті (рум. Bătălia de la Mărășești) — битва між румунсько-російськими та німецько-австрійськими військами на сході Румунії під час Першої світової війни.

Історія

Передумови

11 (24) липня 1917 на нараді в австро-угорському Генштабі в Бадені під Віднем австрійський імператор Карл, начальник штабу австро-угорської армії генерал А. фон Штрауссенбург і німецький головнокомандувач П. фон Гінденбург розглянули план про перехід у стратегічний наступ у Галичині та Румунії. Відповідно до задуму вищого керівництва, в Галичині мала наступати група армій Е. фон Бем-Ермолі. Одночасно, група ерцгерцога Йозефа завдавала з Буковини силами 7-ї армії удар на Молдавію, з виходом у фланг і тил Румунського фронту. А групі А. фон Макензена визначалося, прорвавши фронт російсько-румунських військ на Нижньому Сереті, завоювати Молдавію і остаточно вивести з війни Румунське королівство. У разі повного успіху стратегічного наступу Центральних держав виникала серйозна загроза областям Південної Росії, і австро-німецьке командування сподівалося поставити Російську республіку на край повного розгрому, практично повністю знищивши Румунський фронт.

Німецький генерал-фельдмаршал Август фон Макензен
Румунський генерал-майор Константин Кристеску
Румунський генерал-лейтенант Єремія Григореску
Російський генерал від інфантерії Рогоза О. Ф.

Фельдмаршал А.фон Макензен вирішив завдати головний удар по центру бойового порядку силами 9-ї німецької армії на Нижньому Сереті. Удар наносився в північному напрямку — на Мерешешті і далі на Аджуд, де німецькі війська мали остаточно добити розбиту 4-ту російську армію і вийти в тил 2-й румунській армії. Одночасно 1-ша австро-угорська армія генерала кінноти Ф. фон Дента повинна була прорватися до Молдови на стику 9-ї російської і 2-ї румунської армій і йти назустріч 9-ї німецької армії, що проривалася на Аджуд.

Обслуга німецької важкої гаубиці готує систему до стрільби.

Праве крило ударного угруповання — 9-та німецька армія, повинна була після взяття Мерешешті направити частину військ на південний схід — на Текуч, у тил 1-ій румунській армії генерала К. Кристеску[Прим. 2] Доведена до 10 дивізій (в ході битви сили армії були збільшені до 13,5 дивізій) 9-та армія генерала фон Ебена утворила дві групи однакової сили: 1) правофлангову групу генерала Моргена (I резервний корпус), яка повинна була прорватися на Текуч; 2) лівофлангову групу генерала Венінгер (XVIII резервний корпус), що мала наступати на Аджуд. Противнику в долині Путни протистояла 4-та російська армія: проти групи Венінгер — 8-й армійський корпус, проти групи Моргена — 7-й корпус генерала Юнакова М. Л. Десяти німецьким дивізіями протистояло 5 російських дивізій ослабленого складу.

Німецький наступ

24 липня (6 серпня) 1917 року 9-та німецька армія фельдмаршала А.фон Макензена перейшла в наступ. Група Моргена (5 дивізій) атакувала російський 7-й армійський корпус. Головний удар силами чотирьох німецьких дивізій завдавався по російській 34-ій дивізії, яка відійшла на Серет і знищила переправи. У ході першого дня битви російські війська зазнали важких втрат — німці захопили понад 3 тис. осіб у полон та 17 гармат. Потужний вогонь російсько-румунської артилерії (російського 7-го і 3-го румунського корпусів) скував подальше просування противника на Текуч. А. фон Макензену довелося відмовитися від ідеї наступу на Текуч і охоплення 1-ї румунської армії. Він дав вказівку групі Моргена розвинути наступ у північному та північно-західному напрямку, атакувати Мерешешть. Головний же удар групи армій на Аджуд мала завдати група Венінгер. 25-26 липня (7-8 серпня) війська 8-го і 7-го російських корпусів стримували ворожий натиск, з великими труднощами німецькі війська захопили лінію Путни. Генерал О.Рогоза відвів правофланговий 8-й корпус на Сушиця, а лівофланговий зайняв лінію по узбережжю Серета. Наступ групи Моргена на Мерешешть був відбитий військами 6-го корпусу.

Австро-угорські вояки на Східному фронті.

27 липня (9 серпня) 1917 генерал Рогоза О. Ф. наказав військам перейти в контрнаступ. 8-й корпус зім'яв групу Венінгер, відкинувши противника частково на вихідне положення на Путну. Посилений румунськими військами 7-й корпус потіснив групу Моргена. 28 липня (10 серпня) російсько-румунські війська продовжували атакувати. Провівши перегрупування 9-ї армії і сподіваючись на успіх 1-ї австро-угорської армії (лівого крила ударного угруповання), А. фон Макензен вранці 29 липня (11 серпня) 1917 продовжив наступ. У затятій битві біля Мерешешті цілком загинула 71-ша піхотна дивізія. Генерал О.Рогоза кинув у контратаку решту резерву та ціною відчайдушних зусиль російсько-румунські війська втримали позиції. Вночі залишки російського 7-го корпусу були замінені свіжими військами 5-го румунського корпусу. 1-ша румунська армія, яку очолив Григореску, була тимчасово підпорядкована О. Рогозі. Командувач Румунського фронту генерал від інфантерії Щербачов Д. Г. наказав 6-й армії проводити демонстративні атаки, щоб полегшити становище військ О. Рогози та Е. Григореску. Групи Моргена і Венінгер, зустрівши наполегливий опір російсько-румунських військ, атакували мляво й урешті-решт призупинили подальший наступ.

До 31 липня (12 серпня) 1917 обидві сторони зазнали серйозних втрат і змушені були терміново вносити зміни у свої плани. Генерал О.Рогоза наказав залишити Мерешешть, однак румуни відмовилися відступати. Генерал Щербачов Д. Г. погодився з доводами румунського командування і передав Е. Григореску командування російсько-румунськими військами на Сушице і Сереті. Генерала Рогоза О. Ф. відкликали до Північної Румунії прийняти під своє командування 4-ту армію. Румунські резерви поступово змінили знекровлені російські війська. 1 (14) серпня німецькі війська знову атакували і завдали поразки у Козьмешт 3-му румунському корпусу. 5-та румунська піхотна дивізія була повністю знищена, німці взяли тільки полоненими 3 тис. осіб, проте румуни продовжили наполегливо відбиватися і подальше просування німців захлинулося. А. фон Макензен призупинив операцію.

Тим часом поки війська А. фон Макензена намагалися пробити російсько-румунський фронт і оточити наші війська, ерцгерцог Йосип знову пішов у наступ. Австро-німецькі війська намагалися скувати 9-у армію боєм і разом з військами А. фон Макензена охопити 2-гу румунську армію. 25 липня (7 серпня) 1917 1-ша армія Ф. фон Дента силами I австро-угорського корпусу перейшла в наступ, 26 липня (8 серпня) 1917 перейшов у наступ правий фланг. 27 липня (9 серпня) битва розгорнулася на всьому фронті. Російська 9-та армія (26-й, 2-й, 34-й і 24-й корпуси) генерал-лейтенанта Кельчевського А. К. відбила натиск I, XI, XXI і VI австро-угорських корпусів. Однак група Герока (VIII австро-угорський і XXIV резервний німецький корпус), яка отримала завдання форсувати Ойтузський прохід з метою охоплення румунської армії, потіснила 4-й румунський корпус.

Імператор Австрії Карл на Румунському фронті. 4 вересня 1917

28 липня (10 серпня) 1917 Ф. фон Дент призупинив фронтальну атаку на 9-ту російську армію і зосередив усю увагу на групі Герока. У врешті-решт 2-га румунська армія зупинила противника. Прорив в Молдавію долиною Ойтуз австро-німецьким військам не вдався.

Підсумки битви

Таким чином, німецький задум щодо розгрому Румунського фронту не увінчався успіхом. Румунська армія, відновлення після нищівного розгрому 1916 року, показала в цих боях себе з найкращого боку. Російські частини, ще зберегли частину боєздатності, також активно діяли в битві та відбили спроби наступу німецько-австрійських військ. Битва біля Мерешешті ознаменувала відродження румунської армії, і певною мірою зміцнило престиж уряду Румунії. На початок вересня 1917 року фронт остаточно стабілізувався, і це були останні активні бойові дії в ході кампанії 1917 року.

Водночас, ціна за переможну битву була дуже високою. У битві біля Мерешешті румунські та російські війська втратили величезну кількість своїх сил. Так 4-та російська армія з 70 тис. о/с втратила загиблими та пораненими 40 тис. осіб, ще 5 тис. потрапило полон (дві третини армії). 1-ша румунська армія втратила понад 21 тис. осіб і 5 тис. військових були запроторені у полон; 2-га румунська армія зазнала втрату 14 тис. осіб. Німецько-австрійські війська також мали надзвичайно високі втрати — понад 60 тис. осіб. Тільки 9-та німецька армія втратила 40 % свого складу.

Зовнішні зображення
Битва біля Мерешешті. 6-19 серпня 1917

Див. також

Примітки

Виноски
  1. У західній військовій історіографії розглядалася як частина військових дій на Балканському ТВД; в російській (радянській) — як частина Східного фронту Першої світової війни.
  2. з 12 серпня 1917 року генерал Єремія Григореску.
Джерела

Джерела

Література

  • Зайончковский А. М. Первая мировая война. — СПб.: Полигон, 2000. — 878 с. — ISBN 5-89173-082-0.
  • Бэзил Лиддел Гарт. 1914. Правда о Первой мировой. — М.: Эксмо, 2009. — 480 с. — (Перелом истории). — 4300 экз. — ISBN 978-5-699-36036-9.

Посилання