Благодатне (Амвросіївська міська громада)

село Благодатне
Герб
Краєвид села
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Донецький район
Тер. громада	Амвросіївська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14080010060071170
Облікова картка	Благодатне
Основні дані
Засноване	1777
Населення	3 649
Поштовий індекс	87330
Телефонний код	+380 6259
Географічні дані
Географічні координати	47°52′26″ пн. ш. 38°28′48″ сх. д. / 47.87389° пн. ш. 38.48000° сх. д. / 47.87389; 38.48000
Середня висота над рівнем моря	59 м
Водойми	р. Кринка
Відстань до обласного центру	76,8 км
Відстань до районного центру	10,8 км
Найближча залізнична станція	Амвросіївка
Відстань до залізничної станції	11,4 км
Місцева влада
Адреса ради	87330, Донецька область, Амвросіївський район, с. Благодатне, вул. Леніна, 26
Сільський голова	Науменко Інна Василівна
Карта
Благодатне
Благодатне
Мапа
Благодатне у Вікісховищі

Благода́тне — село в Амвросіївській міській громаді Донецького району Донецької області.

Відстань до райцентру становить близько 10 км і проходить автошляхом Т 0517. 18 червня 2014 р. на автошляху Т 0517 у селі був підірваний міст через Кринку. Рух на цій ділянці припинено.^[1] Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Благодатне перебуває на території ОРДЛО.

В селі дуже пишаються школою та її випускниками. На честь цього центральним елементом герба стала золота книга в чорній обкладинці та золотою літерою "А". Літера позначає не тільки першу літеру абетки, а й ім'я засновника - Амвросія, а також колишню назву - Амвросіївку.

Також на честь засновника Ліковкіна покладено срібний пернач, як символ козацькою старшини. На противагу перначу, навхрест покладено золотий жезл - кадуцей. Кадуцей має багато значень - він є символом примирення та торгівлі. Але цей кадуцей, увінчаний золотим хрестом, з'явився тут від патріарха Київського і всієї Русі-України Української православної церкви - Філарета. Або ж Денисенка Михайла Антоновича, який народився у Благодатному 23 січня 1929 року в родині шахтаря. За його сприяння тут було зведено храм.^[2]

У 1777 році на місці теперішнього села донський старшина А. Г. Луковкін заснував хутір. Тут селилися селяни-втікачі, яких приписували на його ім'я.

У 1786 році в слободі Луковкіній-Кринській — так називалося поселення — було 103 двори з населенням 416 чоловік. За переписом 1801 року, тут налічувалося вже 509 дворів, у яких проживало 3184 чоловіка. В першій чверті XIX ст. слободу названо Амвросіївкою [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (на ім'я її власника Амвросія Луковкіна). Входила вона до Черкаського заказу, а після утворення округів (1835 рік) — до Міуського округу Землі Війська Донського. Населення слободи займалося переважно хліборобством — вирощувало пшеницю, жито, овес і ячмінь. Було розвинуто також гончарне та ковальське ремесла, виробництво вапна. Жили селяни у хатках, побудованих з каменю, глини, саманної цегли, критих соломою або комишем. Носили домотканий одяг. У 1820 році жителі слободи брали участь у повстанні донських селян проти кріпосників. Луковкін викликав військо, яке вчинило жорстоку розправу: багатьох били різками, а найбільш активних заслали до Сибіру.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 212 людей^[3].

16 серпня 2014 року під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» біля села Благодатне загинули молодший сержант 28-ї бригади Віктор Булавенко, сержанти Костянтин Костенко і Олександр Топал й солдати Олександр Друзь, Микола Прудій й Олександр Цибульський.

Засновники Луковкіни спорудили два православні храми. Перший - у 1788 році в ім'я Святителя Миколая. Нині на його місці стоїть нова дерев'яна церква. Цегляний храм Вознесіння, збудований у 1845 році, зруйнували за Сталіна. А на фундаменті церкви з її ж цегли збудували двоповерхову школу, яка існує донині і є найбільшою сільською школою в області.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

За даними перепису 2001 року населення села становило 3649 осіб, із них 93,4 % зазначили рідною мову українську, 6,49 % — російську та 0,03 % — білоруську мову^[5].

Неподалік розташований лісовий заказник загальнодержавного значення Бердянський.

• Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (в миру: Михайло Антонович Денисенко; нар. 23 січня 1929).

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Донецька область

• Благодатне — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Степова пісня. Фільм про село Благодатне. Відео медіа-групи "Скрепка". - 2013 р.

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.