Британський інститут кінематографії

British Film Institute
Британський інститут кінематографії
АбревіатураBFI
Типнекомерційна організація
Засновано1933
Країна Велика Британія
Штаб-квартираЛамбет
51°30′13″ пн. ш. 0°07′01″ зх. д. / 51.503564° пн. ш. 0.116821° зх. д. / 51.503564; -0.116821
Місце діяльностіВелика Британія
ЧленствоDigital Preservation Coalitiond (2022)[1]
European Film Agency Directorsd[2]
Офіційні мовианглійська
Офіс головиChair of the British Film Instituted
Штат працівників497 осіб (2021)
Дочірня(і)
організація(ї)
BFI National Archived
Дохід145 628 000 £ (2021)
Вебсайт: www.bfi.org.uk


CMNS: Британський інститут кінематографії у Вікісховищі

Британський інститут кінематографії (British Film Institute, скорочено BFI) — некомерційна організація, заснована у 1933 році як приватна кіностудія, у 1948 році зосередилася на популяризації кіномистецтва, а в 1983 році остаточно перейшла під державний контроль.

Статут інституту затверджено королевою Єлизаветою II. Інститут кінематографії публікує серію монографій про великі фільми колишніх років і спонсорує кінопроєкти режисерів-початківців. Зокрема, Пітер Грінуей перші фільми знімав на кошти, виділені BFI.

Кінотеатр IMAX у центрі Лондона, що належить BFI

Під егідою Британського інституту кінематографії функціонують різні культурні установи:

  • Спеціалізований кіножурнал Sight & Sound, який, починаючи з 1952 раз на десять років проводять опитування серед кінокритиків та кінорежисерів, складаючи два кінорейтинги (критиків і режисерів) найвидатніших фільмів усіх часів[3].
  • Національний кіноархів (1935), який позиціонується як найбільший у світі.
  • Кіноцентр на південному березі Темзи поблизу мосту Ватерлоо.
  • Лондонський музей кіно (відкрито у 1988 р. принцом Чарльзом).

Починаючи з 1956 року, Британський інститут кінематографії щорічно організовує Лондонський кінофестиваль, де демонструються авторські стрічки, що мали резонанс на головних кінофестивалях світу.

Головами правління інституту у різні роки були, зокрема, такі відомі режисери, як Річард Аттенборо (у 1982—1992 рр.), Джеремі Томас[en] (1993-97) та Алан Паркер (1998-99).

Див. також

Примітки

Посилання