Бугила дібровна

Бугила дібровна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Рід: Бугила (Anthriscus)
Вид:
Бугила дібровна (A. nemorosa)
Біноміальна назва
Anthriscus nemorosa

Бугила дібровна (Anthriscus nemorosa) — рослина роду бугила родини окружкові (зонтичні) — Аріасеае.

Будова

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50-180 см із товстим вертикальним коренем. Стебло глибокоборозенчасте, у верхній половині дуже гіллясте. Трикутні, двічі або тричі перисті нижні листки з довгими черешками, верхні — сидячі, з добре розвиненими піхвами. Суцвіття-зонтики без обгортки, з 7-15 майже рівними голими променями, зібрані в щитоподібне спільне суцвіття. Пелюстки білі. Після цвітіння утворюється темно-коричневий або чорний гладенький блискучий плід. Цвіте до середини літа.

Поширення та середовище існування

Вид росте на півдні Європи (від Італії до північного Кавказу) і в Азії (від Туреччини до Японії)[1].

Ця поширена рослина зустрічається на луках, у чагарниках, садах, освітлених лісах, на вирубках, берегах річок, пустирях, у ярах і біля людського житла.

Практичне використання

Вживають траву та корені бугили, що мають дуже сильний моркв'яний запах. Кладуть їх у борщі, юшки, овочеві та м'ясні страви, а на сході - у плов з рису та баранини.[2]

Примітки

  1. ↑ Anthriscus nemorosa. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 18.05.2022.
  2. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.155

Джерела

  • Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — Харків : Фактор, 2011. — 208 с. — (Україна. Вчора, сьогодні, завтра) — 3000 прим. — ISBN 978-966-312-720-0. — C.97


Кріп Це незавершена стаття про окружкові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.