Булатка довголиста
| Булатка довголиста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Зозулинцеві (Orchidaceae) |
| Підродина: | Epidendroideae |
| Рід: | Булатка (Cephalanthera) |
| Вид: | Булатка довголиста (C. longifolia)
|
| Біноміальна назва | |
| Cephalanthera longifolia | |
Була́тка довголи́ста (Cephalanthera longifolia)[1] — багаторічна рослина родини зозулинцевих, релікт плейстоценового періоду. Занесена до Червоної книги України. Лікарська і декоративна культура.
Опис
Трав'яниста рослина 15-60 см заввишки. Кореневище горизонтальне, коротке, з корінцями двох видів. Тонкі корінці утворюють мікоризу з симбіотичним грибом, за її допомогою відбувається всмоктування поживних речовин з ґрунту. Товсте коріння не містить грибних гіфів, в ньому відкладаються запаси поживних речовин. Стебло голе, пряме або трохи звивисте. Листки чергові, лінійно-ланцетні, загострені, 7-16 см завдовжки. Приквітки короткі, лише нижні довші за зав'язь.
Суцвіття не густе, складається з 3-10 (рідко до 20) великих квіток. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, завдовжки 12-16 мм, внутрішні — довгасто-еліптичні, коротші від зовнішніх. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини, разом з ними складена на кшталт квітки дзвоника. Загалом оцвітина біла, лише губа має жовту пляму. Зав'язь скручена, сидяча, до 1 см завдовжки. Плід — суха довгаста коробочка, що розтріскується псля дозрівання. Насіння дрібне, пилоподібне. Квітне у травні-червні. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням і вегетативно.
Поширення
Булатка довголиста є палеарктичним видом, широко розповсюдженим на теренах Європи та Азії. На європейському субконтиненті вона зустрічається практично в усіх країнах, включно з такими островними державами як Велика Британія та Ірландія.
На Сході ареал охоплює лише регіони з відносно теплим кліматом: Західну Азію, Кавказ, Передкавказзя, Афганістан, Пакистан, Індію, Гімалаї, Таджикистан, Китай, Японію, Корейський півострів. Найпівнічніший з азійських осередків знаходиться в Башкирії. Крім того, цей вид характерний для Середземномор'я, в тому числі і для північного узбережжя Африки. Тут булатку довголисту знайдено в Алжирі, Тунісі, Марокко.
В Україні ця орхідея поширена в Карпатах, Закарпатті, Поліссі, Гірському Криму, Лісостепу, рідко — в степових районах.
Екологія
Зростає у світлих скельно- і пухнастодубових, тінистих букових широколистяних лісах, частіше — на галявинах і узліссях. В горах трапляється на висотах до 1200–1500 м над рівнем моря.[3] Щільність популяцій низька, на вирубках, в лісах з високою чисельністю оленів та в місцях, де випасають худобу, вони знаходяться у пригніченому стані.
Рослина тіньовитривала, до вологості та кислотності ґрунту не вибаглива. Росте як на вапнякових ґрунтах, з добре розвиненим гумусовим шаром, так і на бідних — скелястих, інколи на заболочених торф'янистих.
Запилювачами є бджоли, самозапилення відсутнє. Процес запилення у цієї орхідеї протікає дуже незвично. Пиляк розкривається ще в бутоні, при цьому частина пилку немовби виштовхується у вигляді стовпчиків. У міру дозрівання квітки рильце нахиляється вперед, витягаючи за собою пилкові стовпчики з пиляків. Варто бджолі зачепити голівкою квітку, як вся крихка споруда розсипається, обсипаючи комаху хмарою пилку. Хоча квітки нектару не містять, але солодка речовина міститься в виростах на кінці губи. Насіння переноситься вітром.
В природі булаткою довголистою живляться олені.[4]
-
Листя -
Суцвіття з довгим квітконосом -
Суцвіття з вкороченими квітконосами -
Вигляд квітки збоку -
Вигляд квітки спереду -
Плід
Значення і статус виду
Рідкісний вид, чисельність якого зменшується через освоєння території, вирубку лісів, заміну букових насаджень на хвойні, зривання на букети. За межами України охороняється у Великій Британії, Франції, Фінляндії, Росії.
В Україні охороняється в природних заповідниках: Карпатському біосферному, Рівненському, Канівському, Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Розточчя»; національних природних парках: Карпатському, Вижницькому, Ужанському, Яворівському, Шацькому, «Синевир», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди», «Святі гори». Вирощують в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка НАН України.
Має наукове значення як рідкісна рослина зі складною біологією розвитку. Використувється в декоративному садівництві, оскільки квітки цього виду нагадують збільшені суцвіття конвалії.
Синоніми
|
|
|
Література
- Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. Фітогенетичний фонд, мікогенетичний фонд, фітоценотичний фонд / ред.: С. Ю. Попович; Державна служба заповідної справи Мінекоресурсів України, Науковий центр Заповідної справи Мінекоресурсів України, Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. — К. : Фітосоц. центр, 2002. — 275 с. — Бібліогр.: с. 250–273. — ISBN 966-306-003-4.
- Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона / Під заг. ред. Т. Л. Андрієнко. — К.: Фітосоціоцентр, 2006.
- Чопик В. И., Щербак Н. Н., Ардамацкая Т. Б., Жежерин В. П., Корнеев А. П., Крижановский В. И., Лысенко В. И., Мовчан Ю. В., Некрутенко Ю. П. Редкие и исчезающие растения и животные Украины; Справочник / К. М. Сытник; АН УССР. Институт зоологии им. И. И. Шмальгаузена. — Киев : Наукова думка, 1988. — С. 69. — ISBN 5-12-001143-8. (рос.)
- Nasir, E. & S. I. Ali (eds). 1980–2005.Flora of Pakistan Univ. of Karachi, Karachi. (англ.)
- Flora of China Editorial Committee. 2009. Flora of China (Orchidaceae). 25: 1-570. In C. Y. Wu, P. H. Raven & D. Y. Hong (eds.) Fl. China. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis. (англ.)
Джерела
- ↑ The Plant List. [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Les Orchidées du Bassin méditerranéen. Cauwet, A. M. & M. Balayer (1984) Bull. Soc. Bot. France 131(2): 123(фр.)
- ↑ Dietmar Aichele, Heinz-Werner Schwegler: Die Blütenpflanzen Mitteleuropas. 2. Auflage. Band 5: Schwanenblumengewächse bis Wasserlinsengewächse, Franckh-Kosmos, Stuttgart 2000.(нім.)
- ↑ «Narrow-leaved Helleborine: Cephalanthera longifolia» [Архівовано 30 листопада 2014 у Wayback Machine.]. NatureGate.(англ.)
Посилання
- Булатка довголиста [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Булатка довголиста [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Наукового центру екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України. — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Cephalanthera longifolia [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Tropicos».(англ.) — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Cephalanthera longifolia [Архівовано 14 січня 2022 у Wayback Machine.] на сайті Королівських ботанічних садів у К'ю.(англ.) — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Cephalanthera longifolia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN)(англ.) — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Булатка довголиста [Архівовано 27 листопада 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Растения Красной книги».(рос.) — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Дикорастущие растения Крыма. (рос.) — Переглянуто 22 листопада 2014.
- Булатка довголиста [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Особо охраняемые природные территории Российской Федерации». (рос.) — Переглянуто 22 листопада 2014.