Бюльбюль чорночубий
| Бюльбюль чорночубий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Rubigula flaviventris (Tickell, 1833) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Vanga flaviventris Pycnonotus flaviventris Pycnonotus melanicterus flaviventris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бюльбю́ль чорночубий[2] (Rubigula flaviventris) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.
Опис
Довжина птаха становить 18,5–19,5 см. Самці важать 30–34 г, самиці 28–31 г. Голова чорна, на голова помітний чорний чуб, верхня частина тіла жовтувато-оливкова, нижня частина тіла жовта. Забарвлення самців і самиць подібне, молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення. Очі яскраво-жовті.
Підвиди
Виділяють вісім підвидів:[3]
- R. f. flaviventris (Tickell, 1833) — від Гімалаїв, північної і східної Індії до південного Китаю і центральної М'янми;
- R. f. vantynei (Deignan, 1948) — від східної і південної М'янми до південного Китаю і північного Індокитаю;
- R. f. xanthops (Deignan, 1948) — південно-східна М'янма і західний Таїланд;
- R. f. aurata (Deignan, 1948) — північно-східний Таїланд і західний Лаос;
- R. f. johnsoni Gyldenstolpe, 1913 — центральний і південно-східний Таїланд, південний Індокитай;
- R. f. elbeli (Deignan, 1954) — острови Сіамської затоки;
- R. f. negata (Deignan, 1954) — південна М'янма і південно-західний Таїланд;
- R. f. caecilii (Deignan, 1948) — Малайський півострів.
Поширення і екологія
Чорночубі бюльбюлі мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі і Малайзії. Вони живуть в густих тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових лісах, на плантаціях, в парках і садах. Живляться плодами і комахами. В кладці 2-4 яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Rubigula flaviventris. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 27 грудня 2021.
Джерела
- Birds of India by Grimmett, Inskipp and Inskipp, ISBN 0-691-04910-6
- Rasmussen, P.C., and J.C. Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2: Attributes and Status. Smithsonian Institution and Lynx Edicions, Washington D.C. and Barcelona.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |