Валаське повстання 1821 року

Валаське повстання
прапор повстання Тудора Владимиреску
Дата 17 січня — серпень 1821 рік Місце Валахія, Молдавія, Олтенія Результат Придушення повстання турецькими військами
Командувачі
Тудор Владимиреску † Георгакіс Олімпіос † Янніс Фармакіс † Олександр Іпсіланті Афанасіос Карпеніотіс †	Олександр Суцу †
Сили
8 тис. чол.: 6 тис. піхоти 2 тис. кінноти

Вал́аське повст́ання (1821 рік) — антитурецьке та антифеодальне повстання румунських селян і пандурів у Валахії, Олтенії і деяких районах Молдавії під керівництвом Тудора Владимиреску.

1. Основною причиною повстання слугувало тяжке соціально-економічне становище основної частини населення Валахії — селян: великі податки, панщина, залежність від бояр.
2. Політичні і економічні привілеї і всевладдя бояр також викликало незадоволення серед міщан-робітників, дрібних поміщиків і деяких бояр.
3. Знаходячись під управлінням фанаріотських володарів, корінне населення відчувало на собі й національний гніт, що знаходив своє відображення в елінізаторській політиці більшості верхівки валаського і молдавського суспільства^[1].
4. Також причинами повстання було прагнення до здобуття незалежності Валаського князівства і боротьба проти Туреччини, яка розгорнулась на Балканах.

В повстанні брали участь такі верстви суспільства: селяни, ремісники, торговці, представники нового стану — буржуазії.

Валаське повстання (січень1821 р.), яке розпачиналося в Західній Валахії(Олтенії), згодом охопило усю Валахію і деякі райони Молдовії. Невеликий загін Владимиреску, завдяки широкій підтримці населення, перетворився в 10-тисячну повстанську армію. Повсталі знищували турецькі загони, руйнували маєтки володарів, великих бояр і 21 березня вступили у Бухарест, де до них приєдналися «гетеристи» під командуванням генерала армії О. Іпсіланті. Прагнення Владимиреску встановити союз з місцевими боярами, відмова у ліквідації феодальних повинностей — все це викликало незадоволення селян, як рушійної сили повстання. Скориставшись послабленням сил повстанців, бояри направили до Валахії турецькі війська, які 16 травня підійшли до Бухаресту. Армія Владимиреску відступила до Плоєшті, а сам він, щоб виграти час для збору сил і відсічі ворогові, вступив з турецьким командуванням у переговори. Грецькі патріоти-«гетеристи» запідозрили Владимиреску в зраді і 27 травня убили. Таким чинома армія повсталих була розбита, а повстання жорстоко придушене турецькими військами^[2].

Валаське повстання — один із перших народних виступів за незалежність Дунайських князівств у 19 ст., що переріс у громадянську війну за політичну незалежність. Подія відіграла важливу роль не лише для подальшого розвитку національно-визвольного руху в Румунії, а й знайшла своє відображення в історії Греції. Практичним результатом повстання стало посилення боротьби румунського і молдавського народів проти феодального гніту і турецького ярма, а також повалення фанаріотського режиму^[3].

• Грецька ревлюція
• Революція на Волощині (1848)
• Об'єднання Дунайських князівств

• Політичне становище в Європі після Віденського конгресу. Революціні і національно-визвольні рухи 20-х років ХІХ ст. [Архівовано 22 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Национально-освободительное движение в первой четверти XIX в. Восстание Тудора Владимиреску [Архівовано 22 травня 2018 у Wayback Machine.]

• Гросул В. Я., Чертан E. E. Россия и формирование румынского независимого государства. М., 1969, с. 13—40; (рос.)
• Самойлов С. И. Народно-освободительное восстание 1821 г. в Валахии. — «Вопр. истории», 1955, № 10; (рос.)
• Яковенко И. П. Молдавия и Валахия с 1820 по 1829 год. В письмах Игнатия Яковенко. Спб., 1834. (рос.)