Валлісаарі
| Валлісаарі | |
|---|---|
 | |
| Географія | |
| 60°08′12″ пн. ш. 25°00′00″ сх. д. / 60.13666667° пн. ш. 25° сх. д. | |
| Місцерозташування | Суоменлінна  |
| Акваторія | Фінська затока |
| Група островів | World War I fortifications in the Helsinki aread, Свеаборг і Суоменлінна |
| Площа | 1,1 км² |
| Країна | |
 Фінляндія | |
| Адм. одиниця | Гельсінкі |
| Населення | |
| Вебсайт | nationalparks.fi/vallisaari |
  Валлісаарі Валлісаарі (Фінляндія) | |
 | |
 Валлісаарі у Вікісховищі | |
Валлісаарі (фін. Vallisaari також Скансландет швед. Skanslandet) — острів, розташований поблизу фортеці Свеаборг, Гельсінкі, Фінляндія. Розташований між Суоменлінна та Сантахаміна. Від Суоменлінни відокремлений протокою Кустаанміекан та сполучений косою з Кунінкаансаарі.
Площа острова — 1,07 км², найбільша довжина — 1,8 км у напрямку схід-захід, найвища точка острову 35 метрів над рівнем моря.[1]
Назва острова неодноразово змінювалася в документах та картах: Träsköön (1640), Skantz Landhet (1696), Träskholmen (1755), Skants Landet (1766 ja 1775), Båkholmen eller Skantzlandet (1774), Skansland (1842), Alexandersön (1900), Skanslandet (1902) та "Олександрівський" (1915). Поточні назви Валлісаарі - Скансландет були використані з 1918 року.[2]
На острові є кілька ставків, острів протягом сторіч був відомий як місце, де моряки могли взяти свіжу воду.
Військова історія острова розпочалася в 1554 році коли була збудована Кустаанмекка. Коли була побудована Суоменлінна в XVIII столітті, невеликий форт був побудований і на Валлісарі, але коли сусідня Суоменлінна стала головним морським фортом для Гельсінкі, Валлісарі став місцем постачання, де випасали худобу та заготовляли дрова[3]
Після Кримської війни 1854-1855 рр. відбулися фортифікаційні роботи, а Олександра II відвідав острів в 1863 р. під час інспекційного візиту.
На острові збереглися залишки військових укріплень — артилерійські батареї, порохові погреби і казарми. У XX столітті територія острова належала силам оборони Фінляндії і була закрита для відвідувань.
З травня 2016 року острів став доступним для еко-туризму[4].
На середину 2010-х належить Головному лісовому управлінню Фінляндії. З 15 травня по 15 вересня дістатися до острова можна на прогулянковому кораблику від площі Каупаторі в Гельсінкі, який ходить щогодини.
В 2016 році острів відвідало близько 60 тисяч осіб[5]
-
Олександрівські батареї на Валлісаарі -
Патрульне судно Merikarhu пришвартоване на острові Валлісарі -
Вид з острова Валлісарі на Суоменлінну та континентальний Гельсінкі.
Примітки
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 8 березня 2018.
{cite web}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 8 березня 2018.
{cite web}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Vallisaari History. nationalparks.fi. Metsähallitus. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
- ↑ Валлісаарі - зелений куточок фінсько-російської історії. YLE. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
- ↑ Закритий військовий острів відкриється для відвідувачів — з пляжу острова Ісосаарі можна побачити весь Гельсінкі. YLE. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 3 травня 2017.