Виннички

село Виннички
Герб Винничків Прапор Винничків
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Давидівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA46060090040048051
Основні дані
Населення	667[1]
Площа	1,65 км²
Густота населення	404,24 осіб/км²
Поштовий індекс	81150[2]
Телефонний код	+380 3230[3]
Географічні дані
Географічні координати	49°46′23″ пн. ш. 24°9′48″ сх. д. / 49.77306° пн. ш. 24.16333° сх. д. / 49.77306; 24.16333
Середня висота над рівнем моря	279 м[4]
Водойми	річка Кабанівка
Відстань до обласного центру	18 км[5]
Відстань до районного центру	18 км[5]
Найближча залізнична станція	Давидів
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	81151, Львівська обл., Львівський р-н, с. Давидів, вул. Незалежності, 1а
Карта
Виннички
Виннички
Мапа
Виннички у Вікісховищі

Ви́ннички (давня назва — Малі Винники) — село в Україні, в Давидівській сільській громаді, Львівського району, Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська громада^[6]. Населення становить 667 осіб^[1]. Колишній адміністративний центр Винничківської сільської ради, якому до 2020 року підпорядковувалися села Виннички, Гончарі та Дмитровичі^[7].

У 1880 році в селі мешкало 702 особи^[8]. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 770 осіб, з них: 20 ополячених українців, 730 поляків та 20 юдеїв^[9]. Наприкінці 1960-х років у селі мешкало 650 осіб та налічувалося 192 домогосподарства^[10]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 671 особа^[11]. Станом на 2021 рік — 667 осіб^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[11]:

Село розташовано за 18 км на південний схід від обласного та районного центрів — міста Львова та 5 км від найближчої залізничної станції — Давидів на лінії Львів — Ходорів^[5]. Межує з селами Чишки, Давидів, Гончарі та Дмитровичі. Селом тече річка Кабанівка, ліва притока річки Білки (басейн Західного Бугу)^[8][12].

Походження назви села походить від слів вино — виноград. Винничківський пан вирощував виноград, плоди якого здавав одному з винничківських фабрикантів, що мав свій винний завод на Лисій горі і постачав вино до княжого двору. Оскільки село було головним постачальником винограду, із якого виготовляли вино, то і дістало назву Виннички^[1].

Кількість елементів інфраструктури в селі — це 24 вулиці, 3 провулки з 230 будинками^[13].

Вулиці

Провулки

Урочища

Перша згадка про Виннички датується 1352 роком. Тоді село мало назву Малі Винники, а згодом трансформувалося у Виннички^[14].

Першим відомим власником села був львівський війт Бертольд. Підтвердження цього є у привілеї польського короля Казимира III від 22 серпня 1352 року, наданому Юрію (Ґеорґу) Руперту та Маргариті, дітям Матія, на вічне володіння маєтками у Львівському передмісті — млином Сільський кут, селом Малі Винники; «…і ці маєтки визначаються як даровані визначному мужеві Бертольду, колишньому львівському війтові, їхньому дідові великим володарем, блаженної пам'яті Львом, князем Русі, за його вірну службу…»^[15].

Інші джерела розповідають, що 1 листопада 1378 року князь опольський Володислав Опольський — (початково мандатом угорського короля Людовика, а згодом назвав себе «паном і власником земель Русі») дає Григорієві Штехеру, львівському міщанинові та дідичеві Малих Винник на другому боці ріки, що відмежовує те село, з метою заокруглення його посілості. З 1 липня 1549 року село Виннички належало Янові П'єчиховському. У першій половині XIX століття село належало графам Дунін-Борковським^[8].

У червні-липні 1941 року до лав Червоної Армії було мобілізовано більше 23 мешканців села, що брали участь у бойових діях на фронтах німецько-радянської війни, 9 з них нагороджені орденами та медалями СРСР, 21 — загинули на війні^[10].

По війні ополячених колишніх українців села Виннички переселено в глибину Польщі. Унаслідок операції «Вісла» село було заселено депортованими з Польщі українцями. Майже все населення села Виннички, крім кількох сімей, переселенці з Надсяння, Холмщини, Любачівщини. У 1948 році створюють перші колгоспи у селах Виннички, Гончари та Дмитровичі. У 1952 році вони об'єдналися в один колгосп імені Жданова (потім — 2-е відділення радгоспу «Винниківський»). Перший голова — М. Шиндюк, секретар — Яворович. Уже до 1955 року було відкрито медпункт та відділення поштового зв'язку^[1].

У 1960-1980-х роках у Винничках знаходилося 2-е відділення радгоспу «Винниківський», за яким були закріплені 1418 га сільськогосподарських угідь, включно з 850 га орної землі^[10]. Тут була одна з найкраще обладнаних в області тваринницька ферма, де вперше на Львівщині застосували доїльну установку «Карусель»^[14]. За успіхи в розвитку сільського господарства четверо мешканців села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі керівник 2-го відділення радгоспу «Винниківський» І. С. Бурлака та ланкова М. П. Горошко — орденами Трудового Червоного Прапора^[10]. Станом на 1968 рік в селі діяли восьмирічна школа, де навчалося 127 учнів і працювало 12 вчителів, клуб, бібліотека з фондом 7,2 тис. примірників книг, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця^[14][10].

Згідно з рішенням сесії Винничківської сільської ради у 2003 році було затверджено герб (за проєктом Р. Серцелевича) та прапор (за проєктом А. Гречила) села Виннички^[1].

• Храм собору Великомученика Димитрія Солунського, що на вул. Центральній, перебуває в користуванні релігійної громади Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України парафії Великомученика Димитрія Солунського^[16] та належить до Пустомитівського благочиння, Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України.
• Храм Святого Великомученика Димитрія Солунського, збудований в селі Виннички у 1998 році^[17]. Перебуває в користуванні релігійної громади Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви парафії Святого Великомученика Димитрія Солунського та належить до Винниківського деканату, Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви.
• Кам'яний хрест, встановлений у 1901 році біля садиби Олекси Турка^[18].

Археологічною експедицією очолюваною Борисом Возницьким на заході урочища Людвін виявлені найдавніші поселення на території села, датовані VI–V століттям до нашої ери^[18].

• Виннички // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 601.
• Виннички // История городов и сёл Украинской ССР: Львовская область / Редкол.: Яремчук Д. А. (пред.) и др.; Институт истории АН УССР. — Киев : Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1978. — С. 489. (рос.)
• Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 50. — ISBN 3-447-02376-7.
• Winniczki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 560. (пол.)

• Село Виннички, Львівська область, Львівський район, Давидівська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 2 лютого 2025.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.