Витверезник

Витверезник у Кстово, Росія
Мінімалістична та легко очищувана камера витверезника в Норвегії

Витвере́зник — санітарно-медична установа для витвережування п'яних. Існують витверезники від алкогольного та наркотичного сп'яніння.

Історія

Росія та СРСР

7 листопада в Тулі в 1902 році відкрився перший російський «притулок для нетверезих». Ініціатором його появи став лікар і громадський діяч Федір Сергійович Архангельський. Метою відкриття притулку було врятувати від смерті п'яних у холодні зими[1]. У витверезниках п'яних годували та навіть видавали одяг за рахунок міської казни. Заклади перестали діяти в 1917 році[2].

У 1931 році витверезники повернули, до 1940 року вони діяли під крилом Народного комісаріату охорони здоров'я, поки Лаврентій Берія не передав їх у відання НКВС. Співробітники внутрішніх справ підбирали на вулицях п'яниць та доставляли їх до витверезника, де ті залишалися до ранку. Потім за утримання у витверезнику виставлявся рахунок (близько чверті середньої зарплати, 25-35 рублів) і надсилалося повідомлення за місцем роботи. Якщо особа потрапляла до витверезника більше трьох разів на рік, її відправляли до наркологічних відділень для обстеження та іноді лікування[2]. Функціонування радянських витверезників було неоднозначним: з одного боку вони рятували п'яних від холодної смерті, з іншого міліція могла затримувати лише злегка п'яних перехожих задля виконання плану затримань. Офіційно в витверезник везли тих, хто потрапляли до категорії сп'яніння середньої і важкої стадії, але стан оцінювався на око[3].

Ставлення до витверезників сильно погіршилося в 1990-і через погані умови утримання та збитковість. У закладах п'яних часто били, прив'язували до ліжок тощо. Юридично як спеціальні установи внутрішніх справ вони перестали існувати 2010 року, а фактично закрилися в 2012[2].

У грудні 2020 року російський парламент ухвалив закон, який повертає витверезники. Цей крок був умотивований кількістю п'яних, які замерзають на смерть у суворих зимових кліматичних умовах Росії (близько 10 тис. осіб щорічно)[2].

Україна

В незалежній Україні витверезники діяли до 1997 року[3]. 12 серпня 1999 року Україною ухвалено рішення про офіційне закриття всіх витверезників через нерентабельність[4]. Як наслідок закриття витверезників, бригади швидкої допомоги почали звозити лежачих сп'янілих які замерзають з вулиць до приймальних відділень міських лікарень, часто перетворюючи приймальні відділенні на нічліжні будинки, що значною мірою погіршило санітарний та безпековий стан у приймальних відділеннях лікарень — почастішали напади сп'янілих привезених на лікарів та пацієнтів приймального відділення, почастішали випадки вандалізму у лікарнях[5][6].

Чехословаччина

Перший такий заклад у Чехословаччині відкрив у 1951 році психіатр Ярослав Скала; його першим пацієнтом був російський військово-морський інженер[7]. За перші 30 років роботи празького витверезника було вилікувано понад 180 тисяч людей. В інших установах країни проліковано понад 1 млн осіб[8].

Польща

У Польщі витверезники існують у великих містах, приймаючи загалом 300 000 людей на рік[9]. До витверезника відправляють п'яних, якщо вони становить небезпеку для інших. Польські витверезники стягують платню за перебування в них[10][11]. У 2019 році найвищий судовий збір складав 309 злотих за 24 години[12].

Швейцарія

У Швейцарії нетверезих людей поміщають до витверезника, якщо вони становлять небезпеку для себе чи суспільства. Деякі поліцейські відділки стягують плату за користування їхніми приміщеннями та пов’язані з цим витрати на персонал. Наприклад, міська поліція Цюріха бере 450-600 швейцарських франків за ніч[13].

Див. також

Примітки

  1. ↑ «ЗНАМЕНОСЕЦ ОБЩЕСТВЕННОЙ ЖИЗНИ», ВРАЧ ФЕДОР СЕРГЕЕВИЧ АРХАНГЕЛЬСКИЙ. web.archive.org. 25 серпня 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2006. Процитовано 10 липня 2022.
  2. ↑ а б в г Стране вернули вытрезвители: как они будут работать и кого туда заберут. 74.ru - новости Челябинска (рос.). 15 січня 2021. Процитовано 10 липня 2022.
  3. ↑ а б З'явилися заборонені фото витверезників СРСР, на які важко дивитися без жаху. РБК-Украина (рос.). Процитовано 10 липня 2022.
  4. ↑ Роман Корієнко. Стрижка під нуль і холодний душ: як працює витверезник. Архів оригіналу за 28 листопада 2021.
  5. ↑ Юлія Бондарева (28.08.2021). У міській лікарні Рівного напали на травматолога. rivne.online. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  6. ↑ Ірина Козак (30.10.2009). Чому за півроку у витверезнику не з’явилось жодного клієнта. golos.com.ua. Голос України. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  7. ↑ Jak se sovětský důstojník zapsal do historie, aniž o tom věděl. legacy.blisty.cz (чес.). Процитовано 10 липня 2022.
  8. ↑ Cesky a slovensky svet. www.czsk.net. Процитовано 10 липня 2022.
  9. ↑ Cichy, Sławomir. Izba wytrzeźwień niczym hotel trzygwiazdkowy? Niezupełnie [ZOBACZ ZDJĘCIA]. Dziennikzachodni.pl (пол.). Процитовано 2 липня 2017.
  10. ↑ Najdroższy "hotel" w Krakowie - jeszcze droższy. Onet Kraków (pl-PL) . 8 травня 2014. Процитовано 2 липня 2017.
  11. ↑ Izba wytrzeźwień działa, a pijani nadal trafiają do szpitali. Dlaczego?. lublin.wyborcza.pl. 26 липня 2016. Процитовано 2 липня 2017.
  12. ↑ Wskaźniki i stawki - INFOR.pl – portal nowoczesnych księgowych, przedsiębiorców, kadrowych – podatki, rachunkowość, kadry, prawo pracy, sektor publiczny - kalkulatory, wskaźniki, ujednolicone akty prawne.
  13. ↑ Im "Hotel Suff" übernachten viele Auswärtige. Tages-Anzeiger. 29 січня 2017. Процитовано 20 липня 2018.


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.