Волиця (Хмельницька міська громада)

село Волиця
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район Хмельницький район
Тер. громада Хмельницька міська громада
Код КАТОТТГ UA68040470070078097
Основні дані
Засноване 1610
Населення 464
Площа 7,712 км²
Густота населення 60,17 осіб/км²
Поштовий індекс 31335
Телефонний код +380 382
Географічні дані
Географічні координати 49°24′48″ пн. ш. 26°48′38″ сх. д. / 49.41333° пн. ш. 26.81056° сх. д. / 49.41333; 26.81056
Середня висота
над рівнем моря 		317 м
Місцева влада
Адреса ради 29000, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 3
Карта
Волиця. Карта розташування: Україна
Волиця
Волиця
Волиця. Карта розташування: Хмельницька область
Волиця
Волиця
Мапа

CMNS: Волиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Волиця.

Воли́ця — село в Україні, у Хмельницькій міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 464 осіб.

Історія

Перша згадка. 5 липня 1441 року польський король Владислав III записав кам'янецькому каштеляну Бедриху 100 гривень на селах Остапківці (Stapkowscze) над річкою Смотрич і Плоска (Ploska) над річкою Плоска у Смотрицькому повіті Подільської землі [1; с.256][1]

Протягом століть у ході національно-визвольних війн село на деякий час зникало, а потім знову відроджувалось. Так, у 1661 році разом з сусідніми Малиничами було повністю спалене і розорене. Іоан Чарзовський, служник Маріани (з) Богужова, приніс присягу про розорення сіл Малиничі і Волиця[2]

За радянських часів село мало назву Плоскове. Постановою Верховної Ради України від 5 травня 1996 року селу повернено історичну назву — Волиця.[3]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 96,31%
російська 3,47%

Герб

Затверджений 30 грудня 2015 року рішенням сесії сільської ради. Автор — О. С. Підгурський.

У зеленому щиті з золотим правим перев'язом і лазуровою шиповидною базою Архистратиг Михаїл із вогняним мечем.

Церкви

У царські часи в податкових реєстрах значиться як приписне до Малашовець село. З писемних джерел відомо про заснування у 1833 році церкви Чуда архистратига Михаїла[5] [3; с.863] (у 1982 році зруйнована танком за сприяння голови колгоспу ім. Димитрова В. А. Вельського — Прим.авт) та дерев'яної церкви Покрови у 1848 р.[6] (До наших часів не збереглась — Прим. авт). Тепер у селі існує католицький костел (службу правлять Григорій Цимбала, Януш Новак та Петро Франків) і новозбудована православна церква Московського патріархату.

Пам'ятники села

В часи Другої світової війни на території свинарника було розташоване гетто (місце, де окупаційна німецька адміністрація утримувала євреїв). Полонені та місцеві жителі були змушені важко працювати на будівництві траси Хмельницький — Львів. У листопаді 1942 року близько 800 євреїв було розстріляно руками місцевих вбивць у яру за селом. На місці загибелі нині встановлений пам'ятник — надгробок, огороджений стовпчиками і дротом. Імена загиблих і катів не відомі.

В центрі височіє обеліск в пам'ять про односельчан, загиблих у роки війни та постраждалих від Голодомору 1932—1933 років.

Відомі люди

Фотогалерея

  • Дорога на село (прямо), праворуч - розвилка на Малашівці
    Дорога на село (прямо), праворуч - розвилка на Малашівці
  • Дорога на село
    Дорога на село
  • Вид на село у квітні
    Вид на село у квітні
  • Хрест при в'їзді у село
    Хрест при в'їзді у село
  • Братська могила рад. воїнів та сільський клуб
    Братська могила рад. воїнів та сільський клуб

Примітки

  1. ↑ Михайловський В. (2004 р.). Надання земельної власності у Подільському воєводстві за панування Владислава 3 (1434 – 1444 рр.)// Український археографічний щорічник.--т. 8-9.-С. 256 – 257.
  2. ↑ Присяжные показания о селах впоєне разоренных в Подольском старостве по случаю взымания подымной подати 1661 году // Архив Юго — Западной Росии. — ч.7.-Т.ІІ. — С.644.
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про відновлення селу Плоскове Хмельницького району Хмельницької області колишнього найменування» від 05.05.1996 № 158/96-ВР
  4. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. ↑ Приходы и церкви Подольской епархии // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета — 1901 г. — т. 9.-С.863.
  6. ↑ Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація — 1996 р.-т. 4.- С.139.

Посилання

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.