Військова географія

Частина серії статей на тему:
Географія
Зони відповідальності об'єднаних командувань збройних сил США на 2008 рік
Фізична Біогеографія Зоогеографія • Фітогеографія Ґрунтів / Ґрунтознавство Геоморфологія / Геологія Берегознавство Геодезія Геофізика Геохімія Гідрологія Суходолу (Болотознавство • Лімнологія • Потамологія) • Океанологія (Океанографія) Кріологія Геокріологія • Гляціологія Землезнавство / Геонауки Кліматологія / Метеорологія Ландшафтознавство Палеогеографія ~геоморфологія • ~гляціологія • ~кліматологія • Четвертинна геологія
Суспільна Антропогеографія Гуманітарна Імажинальна Культурна Етногеографія • Релігійна • Спортивна Населення / Демографія Геоурбаністика Поведінкова Політична Геополітика • Геоекономіка • Електоральна Регіональна Світового господарства / Економічна Аграрна • Індустріальна • Сфери послуг • Транспортна Соціальна
Інтегральна Геоекологія Енвайронментологія Ландшафтна архітектура • ~ екологія • Менеджмент • Охорона природи • Природокористування Історична Хроногеографія Картографія / Топографія Країнознавство Теоретична географія
Прикладна Військова Інженерна Конструктивна Космічна Медична Меліоративна Радикальна Рекреаційна Феміністична
Засоби та методи Геоінформатика / Геоматематика ГІС Геоматика Геомоделювання Геостатистика Геохронологія Космічна географія ДЗЗ • Супутникова навігація • Фотограмметрія Аналіз Просторовий • Системний • Якісний
Історія науки Відкриття Доба великих географічних відкриттів Хронологія Географи Мандрівники Географічний детермінізм Історична картографія Наукові школи
Інше Міжнародна олімпіада Освіта Шкільна • Вища • Геофаки Товариства
Шаблони • Категорія • Портал
п о р

Військова географія  — наука, що ретельно аналізує взаємодію географічних чинників та аспектів військової стратегії, включаючи вивчення топографії, клімату та іншого для можливість застосування іх у військовій справі, оптимізації воєнних дій та прийняття стратегічних рішень. Військова географія складається з двох частин: військового країнознавства і вивчення театрів воєнних дій (ТВД). Військове країнознавство і ТВД взаємно пов'язані і використовують конкретний матеріал з географії фізичної, економічної, політичної та з інших громадських, і природничих наук.

Виникла одночасно з появою перших соціальних спільнот, які потребували оборони від потенційного супротивника і нападу на нього. Бойові дії завжди проходять в реальному часі і в реальному просторі, отже, вивчення природного або географічного середовища є життєво необхідним для будь-якої соціально організованої структури, яка має військову організацію (збройні сили) .

Військова географія як самостійна наукова дисципліна виокремилась у 30-х рр. 19 століття^[1]. У російській військовій теоретичної школі основи військової географії мабуть заклав Мілютін, Дмитро Олексійович (1816-1912) — російський військовий і державний діяч; граф (30 серпня 1878), генерал-ад'ютант, генерал-фельдмаршал (16 серпня 1898); один з найближчих співробітників російського імператора Олександра II. Займав пост військового міністра Російської імперії (1861—1881). Почесний президент Академії Генерального штабу та Військово-юридичної академії, почесний член Академії наук і академій артилерійської, інженерної та медико-хірургічної, університетів Московського і Харківського, Товариства піклування про хворих та поранених воїнів, Імператорського Російського географічного товариства. Петербурзький університет у 1866 році присвоїв йому вчене звання доктора російської історії.

В 1845 призначений професором Військової академії по кафедрі військової географії. Йому належить заслуга введення в академічний курс військової статистики. Ще будучи на Кавказі, склав і в 1843 надрукував «Повчання до заняття, обороні та атаці лісів, будов, сіл та інших місцевих предметів». Потім пішли «Критичне дослідження значення воєнної географії і статистики» (1846), «Перші досліди військової статистики» (т. I — «Вступ» і «Підстави політичної та військової системи німецького союзу», 1847; т. II — «Військова статистика Прусського королівства», 1848), «Опис військових дій 1839 р. в північному Дагестані» (Санкт-Петербург, 1850) і, нарешті, в 1852—1853 роках головний його наукова праця — класичне дослідження про Італійський похід Суворова. Свої погляди на географічні аспекти військової справи виклав у книзі «Військова географія Росії» викладач Академії Генштабу А. Є. Снєсарєв.

Суть сучасної військової географії полягає у використанні географічних знань та інструментів новітніх геотехнологій у вирішенні військових проблем. Військова географія на сучасному етапі повинна вивчати мирний та військовий стани. ^[2]

Фахівців з військової географії готують у КНУ імені Шевченка, ЛНУ імені Івана Франка.^[1][3] Спеціальність "військова географія" об'єднує військову географію, геодезію, топографію, картографію, геоінформатику, військову гідрографію, метеорологію та геофізику^[4].