Віктор Кац
Віктор Кац | |
---|---|
англ. Victor Kac | |
Народився | 19 грудня 1943 (81 рік) Бугуруслан, СРСР |
Країна | США |
Діяльність | математик, викладач університету |
Alma mater | Московський університет |
Галузь | математична фізика, комбінаторика, математика[1] і теорія представлень[1] |
Заклад | Массачусетський технологічний інститут |
Вчене звання | професор[d] |
Науковий керівник | Вінберг Ернест Борисович |
Вчителі | Вінберг Ернест Борисович |
Аспіранти, докторанти | Weiqiang Wangd[2] Alessandro D'Andread[2] Bojko Nentchev Bakalovd[2] Renganathan Ganesan Iyerd[2] Ziad Sami Haddadd[2] Giuseppe Castellaccid[2] Jonathan Beckd[2] Shirong Lud[2] Yuching Youd[2] Fernando Levsteind[2] Shun-Jen Chengd[2] Alberto De Soled[2] Davide Fattorid[2] Namhoon Kimd[2] Reimundo Heluanid[2] Uhi Rinn Suhd Sylvain Carpentierd |
Членство | Американська академія мистецтв і наук[3] Національна академія наук США Американське математичне товариство[4][5] Національна академія дей-Лінчей[6] |
Відомий завдяки: | алгебри Каца-Муді детермінантна формула Каца формула Вейля-Каца |
Брати, сестри | Boris Katzd Mikhail Katzd |
У шлюбі з | Michèle Vergned |
Нагороди |
Ві́ктор Ка́ц (англ. Victor Kac; нар. 19 грудня 1943, Бугуруслан) — радянський і американський математик, професор Массачусетського технологічного інституту. Відомий своїми роботами з теорії представлень, комбінаторики та математичної фізики. Незалежно від Роберта Муді ввів новий клас алгебр Лі (алгебри Каца — Муді), а також застосував до них формулу Вейля (Вейля — Каца) для доведення справедливості тотожностей Макдональда в цьому випадку. Крім того, він класифікував скінченновимірні прості супералгебри Лі та запропонував детермінантну формулу для алгебри Вірасоро.
Біографія
Віктор Кац народився в 1943 році в Бугуруслані (Оренбурзька область, РРФСР, СРСР), куди були евакуйовані його батьки з Кишинева на початку німецько-радянської війни. Після війни родина повернулася до Кишинева, де Віктор закінчив середню школу.
У 1965 році Віктор Кац закінчив Московський університет, потім — аспірантуру під керівництвом Ернеста Вінберга; в 1968 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Прості незвідні градуйовані алгебри Лі скінченного росту»[7]. До 1976 року працював у Московському інституті електронного машинобудування, потім він залишив Радянський Союз і оселився в Бостоні. В 1977 році почав викладати в Массачусетському технологічному інституті, в 1978 році став доцентом, а в 1981 році — професором математичного відділення МІТ.
В 1981 році Віктор Кац отримав премію Альфреда Слоана (Sloan Fellowship[en]), в 1986 році — премію Ґуґґенхайма (Guggenheim Fellowship), а в 1994 році був нагороджений медаллю Вігнера[8]. З 1998 року він є почесним членом Московського математичного товариства, з 2007 року — дійсним членом Американської академії мистецтв і наук.
Віктор Кац має двох братів:
- Борис Кац (англ. Boris Katz) — американський математик, професор Массачусетського технологічного інституту;
- Михаїл Кац (англ. Mikhail Katz) — ізраїльський математик, випускник Гарвардського й Колумбійського університетів, професор Університету імені Бар-Ілана[9].
Наукові праці
- Кац В. Бесконечномерные алгебры Ли = Infinite-Dimensional Lie Algebras. — М. : Мир, 1993. — 432 с.
- Кац В. Г. Вертексные алгебры для начинающих = Vertex Algebras for Beginners. — М. : МЦНМО, 2005. — 200 с.
- Кац В. Г., Чен П. Квантовый анализ = Quantum calculus. — М. : МЦНМО, 2005. — 128 с.
Виноски
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://www.amacad.org/person/victor-kac
- ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
- ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
- ↑ https://www.lincei.it/it/content/kac-victor
- ↑ Кац В. Г. Простые неприводимые градуированные алгебры Ли конечного роста // Изв. АН СССР. Сер. матем. — 1968. — Т. 32, вип. 6. — С. 1323–1367.
- ↑ Про нагородження Віктора Каца медаллю Вігнера (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2015. Процитовано 9 листопада 2012.
- ↑ Домашня сторінка Михаїла Каца. Архів оригіналу за 6 квітня 2008. Процитовано 9 листопада 2012.