Вірте мені, люди

Вірте мені, люди
рос. Верьте мне, люди
Жанрдрама
кримінальний фільм
Режисер Володимир Беренштейн
Ілля Гурін
Леонід Луков
Сценарист Юрій Герман
У головних
ролях		 Кирило Лавров
Володимир Самойлов
Ірина Буніна
Оператор Михайло Кириллов
Композитор Марк Фрадкін
Художник Петро Пашкевич
Михайло Фішгойт
КінокомпаніяКіностудія ім. М. Горького
Тривалість111 хв.
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Рік1964
IMDbID 0173412

«Вірте мені, люди» (рос. «Верьте мне, люди») — радянський художній фільм 1964 року, за мотивами роману Юрія Германа «Один рік».

Сюжет

1956 рік. Засуджених за політичними статтями звільняють з місць позбавлення волі. Ув'язненому Олексію Лапіну залишається місяць до звільнення, але він тікає з табору. Втеча була спровокована іншим злочинцем, Каїном, який переконує Олексія бігти з ним разом. Під час втечі співкамерник кидає Лапіна на поталу вовкам. Дивом виживший і врятований геологами Олексій (Кирило Лавров) приїжджає до Ленінграда, щоб помститися Каїну (Станіслав Чекан). В цей же час в Ленінграді розгортається друга лінія сюжету. Полковнику Анохіну (Володимир Самойлов) повідомляють, що рецидивіст Олексій Лапін втік з-під варти і, швидше за все, з'явиться в Ленінграді. Анохін піднімає справу батька Лапіна та бачить, що той був реабілітований. Тим часом Олексій Лапін зустрічає жінку в Ленінграді. Він покохав її та її дитину, і вирішив порвати з кримінальним минулим. Однак в оперному театрі, куди запросила Лапіна його наречена, випадково опиняються співробітники міліції, і серед них полковник Раскатов, який впізнає Лапіна, і доповідає полковнику Анохіну, який знаходиться тут же. Останній вирішує брати кримінальника в тому місці, де найменше людей — в туалеті. Саме в туалеті відбувається одна з головних сцен фільму. Анохін, впізнаний Лапіним, пропонує йому здатися. Лапін же каже йому буквально наступне: «Невже ти не людина? Вір мені, я сам прийду до тебе, якщо ти мене зараз відпустиш!» Анохін каже йому: «Я тобі вірю, прийди до мене в понеділок, в 12», і йде. Полковник Раскатов тут же доповідає «наверх» про неприпустиму, на його погляд, поведінку по відношенню до запеклого кримінальника. Лапін, як і обіцяв, приходить до Анохіна, не виправдавши упередженості полковника Раскатова. Анохін розповідає Лапіну, що його батько посмертно реабілітований. Досвідчений кримінальник плаче. У заключній сцені жінка, яку любить Лапін, приносить Анохіну передачу для Олексія. В кінці їх розмови вона просить сказати, скільки їй та її дитині чекати Олексія, скільки йому дадуть. Анохін мовчить, і жінка йде. Анохін усвідомлює складність справи і в пошуку рішення набирає Москву. У заключній сцені ми бачимо Олексія за кермом рейсового автобуса.

У ролях

Знімальна група

Посилання