ГЕС Грозіо

ГЕС Грозіо
46°17′31″ пн. ш. 10°15′58″ сх. д. / 46.29193316063° пн. ш. 10.26619239293° сх. д. / 46.29193316063; 10.26619239293
КраїнаІталія Італія
АдмінодиницяГрозіо Редагувати інформацію у Вікіданих
Стандіюча
РічкаАдда та її притоки
Каскадкаскад на Адді
Початок будівництва1956
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1960–1964 (перша черга), 2002 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність428  МВт
Тип ГЕСдериваційна
Розрахований напір600  м
Характеристики обладнання
Тип турбінПелтон
Кількість та марка турбін4
Витрата через турбіни80  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів4
Потужність гідроагрегатів3х107 + 1х108  МВт
Основні споруди
ЛЕП220
ВласникA2A
ОператорA2Ad Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтa2a.eu/gruppo/cms/a2a/it/societa/impianti/idro/grosio.html Редагувати інформацію у Вікіданих
ГЕС Грозіо. Карта розташування: Італія
ГЕС Грозіо
ГЕС Грозіо
Мапа
CMNS: ГЕС Грозіо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

ГЕС Грозіо (італ. Centrale idroelettrica di Grosio) — гідроелектростанція на півночі Італії. Розташована між ГЕС Премадіо (вище по течії) та ГЕС Ловеро, входить до каскаду на річці Адда (ліва притока По, що відноситься до басейну Адріатичного моря).

Відпрацьована на станції Премадіо вода надходить у дериваційний тунель, що прямує через гірський масив правобережжя Адди (Лівіньо-Альпи). На своєму шляху він приймає додатковий ресурс із цієї річки та цілого ряду її приток, включаючи подану через перекинутий над Аддою акведук воду із лівого притоку Уцца (дренує Ортлерські Альпи та  гірську групу Собретта-Гавіа). Тунель завершується у балансуючому водосховищі Вальгрозина об'ємом 1,2 млн м3, спорудженому на правій притоці Адди - Роаско[1].

Із Вальгрозина ресурс подається до розташованого внизу машинного залу, обладнаного турбінами типу Пелтон, які працюють при напорі у 600 метрів[2]. У 1960—1964 роках тут встановили перші три турбіни потужністю біля 100 МВт кожна. Первісний проект передбачав наявність чотирьох гідроагрегатів, проте останній додали лише у 2002-му (можливо зауважити, що в цей же період розширили і розташовану вище ГЕС Премадіо). Наявні турбіни модернізували, а загальна потужність станції досягла 428 МВт[3][4].

Відпрацьована вода відводиться до нижнього балансуючого резервуару та далі на наступну ГЕС Ловеро.

Зв'язок з енергосистемою здійснюється по ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.

Примітки

  1. ↑ Adda cascade scheme (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2017.
  2. ↑ Wieprecht, Silke; Haun, Stefan; Weber, Karolin; Noack, Markus; Terheiden, Kristina (30 листопада 2016). River Sedimentation: Proceedings of the 13th International Symposium on River Sedimentation (Stuttgart, Germany, 19-22 September, 2016) (англ.). CRC Press. ISBN 9781317225317. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  3. ↑ Impianto di Grosio. Drupal (італ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  4. ↑ hydro-italy-lombardy-sondrio. www.industcards.com. Процитовано 12 вересня 2017.[недоступне посилання]