ГЕС Піражу

ГЕС Піражу
23°09′14″ пд. ш. 49°22′46″ зх. д. / 23.1538887° пд. ш. 49.37944412° зх. д. / -23.1538887; -49.37944412
КраїнаБразилія Бразилія
АдмінодиницяСан-Паулу Редагувати інформацію у Вікіданих
Стандіюча
РічкаПаранапанема
Каскадкаскад на Паранапанемі
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів2002
Основні характеристики
Установлена потужність71,4  МВт
Середнє річне виробництво400  млн кВт·год
Тип ГЕСруслово-греблева
Розрахований напір25  м
Характеристики обладнання
Тип турбінКаплан
Кількість та марка турбін2
Кількість та марка гідрогенераторів2
Потужність гідроагрегатів2х35,7  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна
Висота греблі34  м
Довжина греблі600  м
ЛЕП230
ВласникCompanhia Brasileira de Alumínio (CBA)
ГЕС Піражу. Карта розташування: Бразилія
ГЕС Піражу
ГЕС Піражу
Мапа

ГЕС Піражу — гідроелектростанція на сході Бразилії у штаті Сан-Паулу. Розташована між ГЕС Юрумірім (вище по течії) та малою ГЕС Паранапанема (31 МВт), входить до складу каскаду на річці Паранапанема, лівій притоці Парани.

У межах проєкту річку перекрили бетонною греблею висотою 34 метри та довжиною 600 метрів, яка утримує водосховище з площею поверхні 12,75 км2 (можливо відзначити, що основне накопичення ресурсу для роботи каскаду здійснюється у сховищі згаданої вище ГЕС Jurumirim).

Інтегрований у греблю машинний зал обладнали двома турбінами типу Каплан потужністю по 35,7 МВт, які при напорі у 25 метрів повинні виробляти близько 0,4 млрд кВт·год електроенергії на рік.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що розрахована на роботу під напругою 230 кВ.

Станція була зведена металургійною компанією Companhia Brasileira de Alumínio (CBA), котра потребувала додаткової електроенергії для свого виробництва[1][2][3].

Примітки

  1. ↑ Paranapanema, um rio ferido a cada 84 Km por uma usina hidrelétrica. Jusbrasil (pt-BR) . Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 5 березня 2018.
  2. ↑ Região vai ganhar mais hidrelétricas. Jornal Debate (pt-BR) . 17 червня 2001. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  3. ↑ Sánchez, Luis Enrique (20 березня 2015). Avaliação de impacto ambiental (англ.). Oficina de Textos. ISBN 9788579751134. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.