Ганс Бек-Беренс

Ганс Бек-Беренс
нім. Hans Karl August Boeckh-Behrens
Народився	27 листопада 1898(1898-11-27)[1]  Вернігероде, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1]
Помер	13 лютого 1955(1955-02-13)[1] (56 років)  табір військовополонених[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди

Ганс Карл Август Бек-Беренс (нім. Hans Karl August Boeckh-Behrens; 27 листопада 1898, Вернігероде, Німецька імперія — 13 лютого 1955, табір Войково біля Іваново, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Син оберста Карла Бека (1843–1927) і його дружини Елізабет, уродженої фон Зіхарт (1868–1961). 4 жовтня 1914 року вступив в Імперську армію; служив в 36-му магдебурзькому фузілерному полку «Генерал-фельмаршал граф Блументаль». Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. У роки Другої світової війни — начальник оперативного відділу (1а), начальник штабу 16-ї армії. З 16 січня 1942 по 1 липня 1943 року — командир армії. З 12 вересня 1943 року — командир 32-ї піхотної дивізії, одночасно з 24 вересня по 25 жовтня 1944 року — командир 50-го армійського корпусу. 9 травня 1945 року на півострові Гель взятий в полон радянськими військами. 24 липня 1950 року Військовим трибуналом військ МВС Московської області засуджений до 25 років ув'язнення в таборах. 13 лютого 1955 року помер від інфаркту міокарда в таборі Войково. Похований на кладовищі села Чернци.

9 вересня 1929 року одружився з Ельфрідою Августою Кларою Геніке, дочкою оберста Зігфріда Геніке, який, як і Бем-Беренс, помер в радянському таборі. В пари народились 4 дітей.

• Фенріх (4 жовтня 1914)
• Лейтенант без патенту (29 січня 1914)
  • 27 листопада 1915 року отримав патент.
• Оберлейтенант (31 липня 1925)
• Гауптман (1 лютого 1932)
• Майор (1 січня 1936)
• Оберстлейтенант (1 березня 1939)
• Оберст (1 лютого 1941)
• Генерал-майор (1 вересня 1942)
• Генерал-лейтенант (1 вересня 1943)

• Залізний хрест
  • 2-го класу (11 травня 1915)
  • 1-го класу (19 квітня 1916)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (21 червня 1920)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (26 січня 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (18 вересня 1939)
  • 1-го класу (1 жовтня 1939)
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (16 листопада 1939)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (30 липня 1942)
• Німецький хрест в золоті (30 січня 1943)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному — за легке поранення, отримане 23 липня 1944 року.
• Відзначений у Вермахтберіхт (6 листопада 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста (9 грудня 1944)
• Нарукавна стрічка «Курляндія»

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1992.

• Біографія на сайті «Хронос». [Архівовано 19 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті Lexikon der Wehrmacht. [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]