Гвоздавка Друга

село Гвоздавка Друга
Свято-Михайлівська церква
Свято-Михайлівська церква
Свято-Михайлівська церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Тер. громада Зеленогірська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51120070040077387 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1796
Населення 1074
Площа 6,332 км²
Густота населення 169,61 осіб/км²
Поштовий індекс 66520
Телефонний код +380 4864
Географічні дані
Географічні координати 47°52′40″ пн. ш. 30°4′55″ сх. д. / 47.87778° пн. ш. 30.08194° сх. д. / 47.87778; 30.08194
Середня висота
над рівнем моря 		134 м
Водойми р. Кодима
Місцева влада
Адреса ради Одеська область, Подільський район, 66513, смт Зеленогірське, просп. Миру, 41
Карта
Гвоздавка Друга. Карта розташування: Україна
Гвоздавка Друга
Гвоздавка Друга
Гвоздавка Друга. Карта розташування: Одеська область
Гвоздавка Друга
Гвоздавка Друга
Мапа

CMNS: Гвоздавка Друга у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гвозда́вка Друга — село Зеленогірської селищної громади у Подільському районі Одеської області. Населення становить 1074 осіб.

Історія

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 13 жителів села[1].

Під час Другої світової війни восени 1941 року в селі було створено табір знищення. В ньому знищено близько 5 тис. євреїв. Румунські окупаційні війська звозили в табір євреїв з навколишньої місцевості, концентруючи для подальшого відправлення до концтабору в Богданівці.

Колишній орган місцевого самоврядування — Гвоздавська сільська рада.

Населення

Старий брук на вулиці

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1297 осіб, з яких 567 чоловіків та 730 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1074 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 93,39 %
молдовська 5,40 %
російська 1,21 %

Відомі уродженці

Див. також

Примітки

  1. ↑ Гвоздавка Друга. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Література

  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проєкт). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 297. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)

Посилання

Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.