Генрі Сігрейв

Генрі Сігрейв
Народився	22 вересня 1896(1896-09-22)[1][2]  Балтимор
Помер	13 червня 1930(1930-06-13)[1][2]  (33 роки) Віндемір, Камбрія, Англія, Велика Британія ·автомобільна аварія
Країна	Велика Британія
Діяльність	автогонщик, офіцер
Alma mater	Ітонський коледж  і Королівський військовий коледж у Сандгерсті
Знання мов	англійська
Учасник	Перша світова війна
Нагороди
IMDb	ID 10176150
Медіафайли у Вікісховищі

Ге́нрі Сі́грейв (англ. Sir Henry O'Neil de Hane Segrave; 22 вересня 1896, Балтимор, Меріленд, Сполучені Штати Америки — 13 червня 1930, Віндемір^[en], Камбрія, Велика Британія) — британський автогонщик, володар світових рекордів швидкості. Виборював три рекорди швидкості на суші і один рекорд на воді. Перша людина, що володіла рекордами для обох стихій одночасно. Також він був першим, хто перевищив швидкість 200 миль за годину на суші. Загинув у 1930 році в результаті аварії одразу ж після встановлення чергового свого рекорду. На його честь засновано нагороду Segrave Trophy, що вручається за видатні навики, відвагу та ініціативу на суші, воді і у повітрі^[3].

Мати Сігрейва була американкою, а батько — ірландцем. Він виріс в Ірландії й відвідував Ітонський коледж.

У 1914 році пішов на службу у Йоркширський королівський полк^[en]. Із січня 1916 року служив у Королівському льотному корпусі льотчиком-винищувачем. У 1915 і 1916 роках зазнавав поранень. Після війни у 1919 році перейшов в адміністративний відділ Королівських військово-повітряних сил, але незабаром змушений був покинути службу за станом здоров'я через наслідки бойових поранень.

Незабаром після закінчення війни Сігрейв почав брати участь у змаганнях в автоспорті. У 1921 році він виграв свою першу гонку на великі відстані, що пройшла у Великій Британії. 200-мильна гонка для автомобілів з об'ємом двигуна 1500 см³ відбулась у Бруклендсі^[en] (Суррей). Сігрейв виграв гонку на автомобілі Talbot, виробництва фірми «Darracq»^[4][5]. У 1922 році він був змушений перервати свою участь у Гран-прі Франції через отримані хімічні опіки^[6]. У 1923 році він виграв Гран-прі Франції на автомобілі фірми «Sunbeam Motor Car Company» і став першим британцем, що виграв перегони на британському автомобілі. У 1924 році Сігрейв виграв перегони Гран-прі Сан-Себастьяна (Іспанія), а наступного року взяв участь у перегонах 24 години Ле-Мана^[7]. Після наступної перемоги у гонці у Мірамасі (Франція) він перестав брати участь у перегонах, зосередившись на встановленні рекордів швидкості.

В кінці 1920-х років, коли у Сігрейва відновився інтерес до польотів, він розробив літак для розкішного туризму. Прототип, відомий під назвою Blackburn Segrave^[en], був дерев'яним монопланом з двома двигунами. Перший політ на ньому було здійснено 28 травня 1930 року. Але доведення літака було через місяць відкладено через загибель конструктора. Згодом були побудовані три екземпляри цього літака з металу^[8].

16 березня 1926 року Сігрейв встановив свій перший рекорд швидкості на суходолі 152,33 милі за годину (245,15 км/год) на автомобілі Sunbeam Tiger^[en] з 4-літровим двигуном на пляжі поблизу Ейнсдейл^[en] в Саутпорті (Англія). Рекорд було побито місяць по тому Дж. Г. Перрі-Томасом^[en] на виготовленому на замовлення автомобілі «Babs» з V-подібним двигуном об'ємом 27 літрів потужністю 450 к. с.

Через рік він став першою людиною, що подолала рубіж 200 миль за годину (320 км/год). 29 березня 1927 року на трасі Daytona Beach and Road Course^[en] на автомобілі «Sunbeam 1000 hp» він досягнув швидкості 203,79 милі за годину (327,97 км/год).

11 березні 1929 року він встановив останній свій рекорд швидкості на суходолі, і знову на Daytona Beach and Road Course. На новому автомобілі «Golden Arrow», створеному для нього Джеком Ірвінгом^[en], він досягнув швидкості 231,45 милі за годину (372,48 км/год).

Після того як Сігрейв 13 березня того ж року став очевидцем загибелі американського гонщика Лі Байбла^[en] на Ормонд-Біч (Флорида), він більше не пробував встановлювати рекорди швидкості на суші. Пробіг автомобіля «Golden Arrow», що більше ніколи не використовувався, становив 18,74 милі (30,16 км). В даний час цей автомобіль, поряд з іншими автомобілями Сігрейва «Sunbeam 350 hp» і «Sunbeam 1000 hp», демонструється у Національному автомобільному музеї^[en] в Б'юлі^[en].

У 90-у річницю встановлення Сігрейвом першого рекорду у березні 2016 року його «Sunbeam 1000 hp» було привезено на пляж Ейнсдейл, де цей рекорд був встановлений^[9].

У Сігрейва був катер Miss England I^[en], побудований у 1928 році з метою виграти Harmsworth Trophy^[en], змагання, засноване Гарфілдом Вудом^[en]. Створена Вудом серія катерів Miss America, оснащених потужними авіаційними двигунами, зробила його володарем цілої серії рекордів і першою людиною, яка досягнула на воді швидкості понад 100 миль за годину (160 км/год). Хоча Сігрейв вже використовував авіаційні двигуни для декількох своїх рекордових автомобілів, на Miss England I стояв звичайний двигун Napier Lion^[en]. Сігрейв вважав, що рекордних швидкостей вдасться досягти за рахунок легкого корпусу катера. Гарфілд Вуд, поряд з іншими американськими конструкторами, вважав, що конструкція катера Сігрейва є недостатньо міцна для високих швидкостей. Вуд пропонував Сігрейву свою допомогу у проектуванні гвинта і керма.

Після встановлення рекорду швидкості на суші у 1929 році, Сігрейв негайно виїхав до Маямі для участі в перегонах на катерах. Сігрейв виграв перегони перемігши Гарфілда Вуда. Це була перша поразка американця за дев'ять років. Сігрейв повернувся до Британії і за свої численні досягнення був посвячений у лицарі.

У п'ятницю 13 червня 1930 року на озері Віндемір Сігрейв на катері Miss England II^[en] встановив новий рекорд швидкості 98,76 миль за годину (158,94 км / год, середня швидкість в двох заїздах). Однак під час третього заїзду катер перекинувся на повній швидкості. Головний інженер Віктор Геллівелл загинув у момент катастрофи. Механіка Майкла «Джека» Віллкокса викинуло з катера і він отримав перелом руки. Сігрейв, що втратив свідомість в результаті аварії, на мить прийшов до тями і запитав про долю своїх товаришів. Щойно, як йому повідомили про побиття рекорду швидкості, він помер від крововиливу в легені^[10]. Поблизу місця аварії була виявлена велика гілка, але точна причина аварії так і не була встановлена. Було висловлено думку, що причиною міг стати занадто легкий корпус катера.

Ірландський рекордсмен Кай Дон^[en] на катері Miss England II у подальшому встановив ще два рекорди швидкості на воді.

У 1930 році було засновано Трофей Сігрейва для нагородження британців, що продемонстрували видатні досягнення у галузі транспорту на суші, у повітрі чи на воді. Приз було засновано Королівським автомобільним клубом^[en]. Цим призом нагороджувались серед інших, Малколм Кемпбелл (1932), Стірлінг Мосс (1957), Річард Нобль^[en] (1983), Льюїс Гамільтон (2007), Джон Сертіс (2013).

• Henry Segrave. The Lure of Speed. — 1928.

• Biography [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• Biography at the Brooklands Society
• Speed machines at Channel4.com (down a little) [Архівовано 27 червня 2009 у Wayback Machine.]
• Reprinted from Speedboat Kings: 25 Years of International Speedboating by J. Lee Barrett (Detroit: Arnold-Powers, Inc., 1939), Ch.11 [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Encyclopædia Britannica article
• Movie No. 7: Windermere 1930: Henry Segrave: Opening of Constantine College by Prince of Wales: The Visit Of HRH The Prince of Wales July 1930 [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]