Герріт ван Гонтгорст

Герріт ван Гонтгорст
нід. Gerard van Honthorst
Автопортрет, малюнок.
При народженні	Герріт Гарменс ван Гонтгорст
Народження	4 листопада 1590(1590-11-04) Утрехт
Смерть	27 квітня 1656(1656-04-27) (65 років)
	Утрехт
Національність	нідерландець
Країна	Нідерланди
Жанр	біблійні, жанрові і історичні композиції, портрети
Навчання	Абрагам Блумарт
Діяльність	художник, архітектурний кресляр, художник-гравер, візуальний митець
Напрямок	бароко і караваджизм
Покровитель	маркіз Вінченцо Джустініані, кардинал Сципіоне Боргезе, герцог Оранський
Вплив	Караваджо
Вчитель	Абрагам Блумарт[1][2]
Відомі учні	Йоахим Зандрарт
Твори	Портрет Вільгельма III Оранського та Марії Оранської у дитячому віціd  і Звідницяd
Брати, сестри	Willem van Honthorstd[3]
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва , Музей Прадо , Художній інститут Чикаго , Музей Тіссен-Борнемісса , Штедель , Музей Ґетті , Національна галерея Вікторії , Національна галерея мистецтв , Національний музей Швеції , Палац витончених мистецтв[4] , Netherlands Photo Museumd[5] , Національний музей світових культурd[6] , Світовий музей Роттердама[5] , Музей мистецтв Філадельфії , Амстердамський музейd , Центральний музей Утрехта , Мауріцгейс , Рейксмузей , Музей Франса Галса , Fries Museumd , Museumslandschaft Hessen Kassel , Museum Catharijneconventd , Галерея Уффіці , Національна галерея , Берлінська картинна галерея , Баварські державні колекції картин , Монреальський музей красних мистецтв , Художній музей Волтерс , Реннський музей образотворчого мистецтва , Державний музей мистецтв , Музей мистецтв округу Лос-Анжелес , Ермітаж , Національний музей у Варшаві , Художній музей Сент-Луїса , Картинна галерея Далвічd , Museum Wiesbadend , Національна портретна галерея (Лондон) , Музей образотворчих мистецтв , Princeton University Art Museumd , Стара пінакотека , Вустерський музей мистецтв , Ashdown Housed , Rijksmuseum Twenthed , Музей герцога Антона Ульріха , Музей Вальрафа-Ріхарца , Pomeranian State Museumd , Державні художні зібрання Дрездена , Музей Фіцвільяма , Музей образотворчих мистецтв , Musée national du Château de Fontainebleaud , Staatliches Museum Schwerind , Клівлендський музей мистецтв , Детройтський інститут мистецтв , Музей образотворчих мистецтв , Dayton Art Instituted , Художній музей Сієтла , Національна галерея Ірландії , Музей мистецтв Толедо , Рінглінг музей , Museum Arnhemd[7] , Королівські музеї витончених мистецтв[8] , Huis Berghd[9] , Гамбурзька картинна галерея , Художній музей Мілвокі , Sanssouci Picture Galleryd , Галерея Борґезе , Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького , Люблінський національний музей , Ліонський музей красних мистецтв , Бостонський музей образотворчих мистецтв , Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[10][10] , Національний музей образотворчого мистецтва[11] , Elisabeth Orphanage Museumd[12] , Geldersch Landschap en Kasteelend[13] , National Museum Paleis het Lood[14][15] , Royal Collections of the Netherlandsd[16][17] , Музей фюрера , National Art Gallery of the Netherlandsd , Electoral Gallery Dusseldorfd , Lambert van Meerten Museumd , Museum of the History of Franced , Королівський палац , Фредеріксборг , Замок Зуйленd , Stedelijk Museum Alkmaard , музей Дордрехтаd , Палац Вайсенштайн , Музей Вікторії та Альберта , Bolton Museumd , Salford Museum and Art Galleryd , Government Art Collectiond , Audley End Housed , Дрезденська картинна галерея , Музей Бойманса - ван Бенінгена[18] , Амеронген (замок) , Музей історії мистецтв , Курпфальцький музейd , Musea Brugged[19] , Wellcome Collectiond , Художній музей Базеля , British Dental Museumd  і Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну
Герріт ван Гонтгорст у Вікісховищі

Гонтгорст, тобто Герріт ван Гонтгорст (нід. Gerard van Honthorst; 4 листопада 1590, Утрехт — 27 квітня 1656, Утрехт) — нідерландський художник, караваджист. Малював офіційні портрети, релігійні композиції, побутові сценки. Робив офорти.

Герріт ван Гонтгорст походив з родини, що здавна була пов'язана з мистецтвом. Ще його дід був художником, а батько навіть став головою художньої гільдії міста Утрехт. Герріт (або Герард) і народився в Утрехті. Первісне навчання отримав від батька, а потім навчався у Абрахама Блумарта (1564—1651), представника нідерландського маньєризму.

Близько 1610 р. Гонтгорст дістався Риму, відомого художнього центру Італії і Західної Європи взагалі. В Римі мав свою майстерню, куди брав учнів. Зафіксована праця видатного художника Матіаса Стомера саме в римській майстерні Гонтгорста. Талановитий Гонтгорст був знайомим з італійцями-художниками Ораціо Джентілєскі та Бартоломео Манфреді, караваджистами. Серед меценатів утрехтського художника в Римі — маркіз Вінченцо Джустініані, який купував картини самого Караваджо, і кардинал Шипіоне Боргезе, який теж не цурався творчості Караваджо. Художник працював в Італії майже 10 років. За пристрасть до зображення нічних сцен італійці прозвали його «Нічний Герардо».

Близько 1620 р. він повернувся в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. — в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Мав замовлення і славу. Серед візітерів до майстерні Гонтгорста був сам вельможний П. П.Рубенс, що є покажчиком художніх успіхів утрехтця Гонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла I Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан IV. Отже, Гонтгорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

Неофіційним суперником Гонтгорста в Утрехті став художник Тербрюгген. Той теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Гонтгорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки Тербрюггена занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Гонтгорста.

В 1637 році Гонтгорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити: він фаворит Фредеріка Гендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Гонтгорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Автопортрети — не новина в XVII столітті. Зробив свій автопортрет і Гонтгорст. Вечір. Позаду важкуватий день і художник сидить утомлено і малорухомо. Голландці не знімали капелюхи в приміщеннях, навіть на вечірках, при візитах до рідних чи в гостях. Здається, свої голландські звички Гонтгорст не полишав ні в Голландії, ні в Італії.

Малюнок дивує майстерним відтворенням вечірнього освітлення, що добре вдається олійними фарбами і важко в графіці. Гонтгорст — майстер, займався офортом, прийоми караваджизму міг відтворити і в графіці, що давалося не кожному.

В офіційних портретах Гонтгорст слухняно йде за традицією репрезентативних портретів офіційних осіб. Звідси — багаті завіси, чопорні пози, обов'язкова шляхетність, навіть якщо особа не була а ні привабливою, а ні шляхетною. Рубенс додавав казкових (міфологічних) персон до нецікавих йому моделей (історія життя королеви Марії Медічі), і так виходив із скрутного становища. Гонтгорст в портретах — скутий, боязкий, занадто слухняний.

Полотно «Концерт» з Галереї Боргезе належить до римського періоду творчості Гонтгорста. Місцеві пани зібрались на вечірку. Аби додати веселощів-створили концерт. Зовнішньо шляхетне дозвілля таки перейшло край, і стара прийшла угомонити молодь, що завзято і галасливо співає. Дивує добрячий натюрморт на столі. Він просто здертий з натюрмортів Караваджо, що свідчить про те, що Гонтгорст бачив оригінали генія і вивчав їх.

Інші картини менш залежні від знахідок Караваджо, але Гонтгорст був і залишається послідовником великого майстра.

Трагічні події життя чи моральність вчинків людей мало зачіпали Гонтгорста. Він нейтрально малює п'яненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують, граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс-послугу. Нічна сцена в картині Гонтгорста «У сводні» саме про це — в руці нічного залицяльника кошель з грошима. Показовою є й картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент — сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття. Ані бідність, ані каяття Гонтгорста ніяк не приваблювали. Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя.

Деякий час Гонтгорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд. У Гонтгорста є картина з художником-читачем вночі (палац Барберіні, Рим), і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки (художник?)». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Гонтгорст повернеться до Голландії, де малюватиме офіційні портрети і легковажні картини.

Натомість моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії — постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність на подвиг.

• Австрія
• Велика Британія
• Іспанія
• Італія
• Нідерланди
• Німеччина
• Росія
• США
• Україна
• Франція

• Золота доба голландського живопису
• Ян ван Бейлерт

• Caravaggio and His Followers, Aurora Art POublishers, 1975 (англ)
• Всеобщая история искусств, Т 4,М, 1963 (рос)
• Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, Т 3,М,1971 (рос)
• Кузнецов Ю. И." Голландская живопись 17-18 веков в Эрмитаже", Л, «Аврора», 1979 (рос)