Гранд Шартрез
Гранд Шартрез | ||||
---|---|---|---|---|
Назва на честь: | Гори Шартрез | |||
Монастир Гранд Шартрез | ||||
45°21′48″ пн. ш. 5°47′37″ сх. д. / 45.36333° пн. ш. 5.79361° сх. д. | ||||
Статус | діючий монастир | |||
Статус спадщини | пам'ятка історії класифікованаd[1] | |||
Країна | Франція | |||
Розташування | департамент Ізер | |||
Конфесія | Римо-католицька церква | |||
Орденська приналежність | картузіанці | |||
Засновник | св. Бруно Кельнський | |||
Засновано | 1084 | |||
Настоятель | Dom Dysmas de Lassus | |||
Сайт | musee-grande-chartreuse.fr/fr/ | |||
Гранд Шартрез у Вікісховищі |
Гранд Шартрез, Велика Шартреза (фр. La Grande Chartreuse) — католицький монастир у Франції, найдавніша і головна обитель ордену картузіанців. Монастир розташований на південному сході Франції, на відстані 3 кілометрів на північний захід від селища Сен-П'єрр-де-Шартрез у французькому департаменті Ізер.
Історія
Монастир був заснований святим Бруно Кельнським і шістьма його послушниками в 1084 році в горах Шартрез, в безлюдній місцевості на північ від Гренобля. Спочатку було побудоване поселення з хрестоподібним розташуванням дерев'яних хатин і кам'яною церквою. Ця перша обитель була названа La Grande Chartreuse і донині вважається матірним монастирем ордена.
У 1132 році монастир був зруйнований гірською лавиною і знову відбудований 2 кілометри південніше від старого місця, де знаходиться і понині. Неодноразово (8 разів) в монастирі спалахували великі пожежі, але кожного разу Гранд Шартрез швидко відбудовувався. Основна частина будівель монастиря побудована в XVII столітті, деякі — в XIV—XV століттях. Під час Великої французької революції (1789—1794) монастир було ліквідовано, а ченці зазнали переслідувань. Знову відновлений у 1816 році. Був знову закритий французьким урядом у 1903 році, монахи тоді знайшли притулок в Італії. Відкрито вже остаточно в 1940 році.
Сучасний стан
Гранд Шартрез — діючий монастир ордену картузіанців. Його відвідини туристами дуже обмежені, на навколишніх дорогах заборонено користуватися автомобілями і мотоциклами, щоб шум моторів не порушував абсолютну тишу в монастирі. Єдине відкрите для гостей місце — музей Великої Шартрези, що знаходиться за два кілометри від самого монастиря.
Сучасні розміри Гранд Шартрез: 215 метрів у довжину, 23 метри в ширину, по периметру — 476 метрів. Кожен монах живе в окремій келії, яка складається з декількох приміщень: невеликої галереї для прогулянок, маленького садка, сараю, майстерні і житлової кімнати. Разом члени громади збираються тільки на трьох щоденних конвентуальних богослужіннях (утреня, меса і вечірня), інший час проводять на самоті в своїй келії. Раз на тиждень монахи роблять прогулянку поза монастирем, за традицією такі прогулянки відбуваються парами. Бесіда під час цієї прогулянки — один із вкрай рідкісних моментів, коли картузіанці розмовляють один з одним.
У 2005 році німецький режисер Філіп Ґрьонінґ зняв документальний фільм «Велика тиша» про життя ченців Гранд Шартрез. Фільм отримав кілька престижних нагород, включаючи премію European Film Awards в 2006 році за найкращий документальний фільм.
Інші факти
У Середньовіччі монастир Гранд Шартрез прославився двома винаходами:
- створений тутешніми монахами не пізніше початку XVII століття рецепт нині всесвітньо відомого лікеру Шартрез (з 1-ї половини XVIII століття вже вироблявся в монастирі в обмежених кількостях для продажу).
- виведена ще в Середньовіччі в стінах Гранд Шартрез порода короткошерстих кішок — шартрез.
Галерея
-
Гранд Шартрез (перед 1835)
-
Виселення картузіанців
у 1903 році -
Виселення монахів
29 квітня 1903 року -
Вхід в монастир
(фото 1900-1920 рр.) -
Вхід у монастир (2006)
-
Вид з північного заходу (2009)
-
Монастир у 2010
-
Гранд Шартрез.
Вид із гір (2013)
Примітки
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
Джерела
- Chantal Spillemaecker, Pierrette Paravy, Michel Lecomte. La Grande Chartreuse: au-delà du silence. — Glénat, 2002. — 175 p. ISBN 9782723435901
Посилання
- Catholic Encyclopedia (1913)/La Grande Chartreuse [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Музей Гранд Шартрез [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Сайт ордену картузіанців [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.]
|