Громадянство Європейського Союзу

Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій Європейського Союзу



Раді Європейського Союзу
Угорщина Угорщина
(липень–грудень 2024)

Конфігурації




Інші установи
  • Атомна енергетика[en]




Група Європейського інвестиційного банку

Європейський стабілізаційний механізм[en]
  • Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму[en]


Єдиний патентний суд[en]
  • Унітарний патент[en]

  • Децентралізовані агентства ЄС
    • Агентства єдиного ринку
    • Агентства СЗБП
    • Агентства ЗСБС[en]
    • Агентства ЄСФН[en]
    • Органи ЄМВ[en]
  • Виконавчі органи ЄС
  • Агентства Євроатома
  • Децентралізовані незалежні органи ЄС
    • Європейський інститут інновацій і технологій[en]
  • Прокуратура
  • Організації ЄС
    • Європейська рада із захисту даних[en]
    • Орган для європейських політичних партій та європейських політичних фондів
  • Спільні підприємства ЄС та Євроатома

Інші незалежні установи

Дорадчі органи[en]

Міжвідомчі установи
Парламентські виборчі округи
Парламентські виборчі округи

Європейські вибори
Результати виборів 1979
Результати виборів 1979


Громадянство Європейського Союзу (англ. Citizenship of the Union) — визначається наявністю громадянства однієї з його країн-членів. Іншими словами, будь-який громадянин держави Європейського Союзу вважається громадянином Союзу. Окрім прав та обов'язків, визначених в Договорі про створення Європейської Спільноти, громадянство Союзу означає чотири спеціальних права:

  • свобода пересування та проживання будь-де на території держав Союзу;
  • право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до місцевих органів управління та до Європейського Парламенту в країні проживання;
  • дипломатичний і консульський захист з боку органів будь-якої держави ЄС в третій країні, де немає представництва рідної країни громадянина ЄС;
  • право на подання скарги європейському омбудсменові.

Запровадження поняття «громадянин ЄС», звісно, не означає скасування національного громадянства. Воно доповнює його і дозволяє людині краще усвідомити свою приналежність до Європейського Союзу.

Кожен громадянин або мешканець Європейського Союзу, а також будь-яка компанія, організація чи асоціація з головним офісом в одній з держав-членів, має право індивідуально або разом з іншими, звертатися до Європейського Парламенту зі скаргою щодо будь-якого питання в межах повноважень Спільноти, яке стосується скаржника безпосередньо. В Європейському Союзі право подавати петиції до Європейського парламенту було передбачене ще Маастрихтським договором 1992 року. Право петиції було запроваджено для того, щоб громадяни ЄС та особи, які постійно проживають в Європейському Союзі, мали можливість у більш простій формі звертатися до органів публічної влади ЄС із побажаннями та скаргами[1].

Примітки

  1. Нестерович В.Ф. (2016). Реалізація права петицій на рівні Європейського Союзу. Публічне право. № 2. с. 33—40. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 12 червня 2022.

Посилання