Гуміт (мінерал)

Гуміт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Hu[2]
Хімічна формула	Mg₇(SiO₄)₃(F,OH)₂
Nickel-Strunz 10	9.AF.50
Ідентифікація
Колір	жовтувато-білий до жовтувато-бурого
Сингонія	ромбічна
Твердість	6
Блиск	скляний
Колір риси	білий
Густина	3,20—3,32
Інші характеристики
Названо на честь	Abraham Hume, 2nd Baronetd[3]
Типова місцевість	Сомма[4]
Гуміт у Вікісховищі

Гумі́т (рос. гумит; англ. humite; нім. Humit m) — мінерал, силікат магнію острівної будови з додатковим гідроксилом і фтором.

Хімічна формула: Mg₇[(OH, F)₂SiO₄]₃.

Склад у % (з родовища Сома, Італія): MgO — 56,45; SiO₂ — 36,63; H₂O — 2,45; F — 3,08. Домішки: FeO. Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Обрис кристалів ізометричний, діжкоподібний.

Густина 3,20—3,32. Твердість 6. Колір жовтувато-білий до жовтувато-бурого. Блиск скляний. Рідкісний мінерал, який зустрічається в контактових утвореннях серед вапняків або доломітів.

Розрізняють:

• гуміт бериліїстий (відміна гуміту, яка містить до 1 % ВеО);
• гуміт залізистий (відміна гуміту, яка містить до 4,5 % FeO).

• Список мінералів
• Ґуміт
• Гуміт (вугілля)

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гуміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Гуміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Humite [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Mindat w/ locations [Архівовано 21 грудня 2007 у Wayback Machine.]