Джерело Карасу-Баши
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fa/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9_%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%2C_%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%91%D0%B8%D1%8E%D0%BA-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%83%2C_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC.jpg/250px-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B9_%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%2C_%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%91%D0%B8%D1%8E%D0%BA-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%83%2C_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC.jpg)
Карасу́-Баши́ (крим. Qarasuv Başı, Къарасув Баши) — найпотужніше карстове джерело Криму (не менше 200 л / сек). Дає початок річці Біюк-Карасу, правому притоку Салгиру. У джерело вода надходить майже з усього плато Карабі-Яйла через печеру Суучхан-Коба. Джерело не пересихає і не замерзає. Температура води протягом року коливається в межах від +9 до + 11 °C. Сьогодні це водозабірна зона «Витік». Тут знаходиться насосна станція, яка подає воду в Білогірський район. На місці джерела в 1975 у був створений однойменний пам'ятник природи загальнодержавного значення із загальною площею 24 га.
Назва Карасу-Баши до видання Указу Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року про перейменування населених пунктів Кримської області носило розташоване поблизу село Карасівка.
У 1786 році джерело досліджував француз Жильбер Ромм. Його звіти є першою згадкою про Карасу-Баши. У 1794 році тут побував академік Петро Паллас. У 1844 році - письменниця О. Шишкіна.
Поруч з джерелом, по схилах однойменного ущелини б'ють численні джерела, звані грифонами.
Примітки
Література
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Посилання
- (рос.) Крим. Географічні назви. [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]