Дмитровичі (Яворівський район)
село Дмитровичі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район | Яворівський район |
Тер. громада | Судововишнянська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA46140070090080137 |
Основні дані | |
Засноване | 1461 |
Населення | 535 |
Площа | 1,285 км² |
Густота населення | 416,02 осіб/км² |
Поштовий індекс | 81340[1] |
Телефонний код | +380 3234[2] |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°45′38″ пн. ш. 23°21′36″ сх. д. / 49.76056° пн. ш. 23.36000° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
225 м[3] |
Місцева влада | |
Адреса ради | 81340, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Судова Вишня, |
Карта | |
Мапа | |
|
Дми́тровичі — село в Україні, у Судововишнянській міській громаді, Яворівського району, Львівської області. Населення становить 535 осіб. Орган місцевого самоврядування — Судововишнянська міська рада.
Географія
Розташоване за 2 км від села Кульматичі.
Історія
Перша згадка про Дмитровичі належить до XIV століття, як власність руських бояр Дечка та Івана[4]. У 1385 році село визначається як таке, що втратило власників і тому може бути надане новим. В історичній науці існує думка, що із селом пов'язане походження управителя Русі Дмитра Дедька, оскільки, як відомо, він був воєводою Перемишля укріплення якого утримувались, крім Аксманичів, Плешовичів та Поповичів також і Дмитровичами.[5] Ймовірно, саме ним у цей час було збудоване, або укріплено поселення. Однак, така версія не знайшла загальної підтримки у інших вчених.[6]. Відсутність спадкоємців у перших відомих власників поселення Дечка та Івана може бути пов'язана із різаниною руських бояр, що мала місце у районі Перемишля в цей час.[7][8]. У 1385 році угорська королева Марія передала поселення якомусь Іоанну з Палугії (лат. Ioanni de Palugya) та його братам всі ці під-Перемишльські місцевості для продовження тут господарської діяльності[9], ймовірно, для справного виконання тих функцій із підтримання укріплень міста, які вони виконувати і раніше.
Церква Святого Миколая
Відомо, що у 1510 році вже існувала парафіяльна церква. Теперішню збудували у 1655 році. Була важена у травні 1705 року і в 1873 році. Реставрована в кінці XVIII століття та у 1974 році. З 1960 по 1989 рік стояла зачиненою. Зовні ремонтована у 2007-2008 роках. В церкві зберігся іконостас з 1674 року пензля маляра Федора з Вишні та стінопис 1698 року.
Розміри церкви 14,9 м. × 6,3 м. Цікаво, що церква дійшла до нашого часу без жодної прибудови.
На північ від церкви збереглася дерев'яна триярусна дзвіниця, довжина і ширина якої 4,5 м. × 4,5 м. Територія оточена глухим дерев’яним парканом[10].
Також в селі у 1993 році збудована нова мурована церква Святого Миколая.
-
Головний фасад
-
Кутовий вигляд
-
Дзвіниця
-
Інформаційна таблиця
-
Церква Святого Миколая
Відомі люди
Народилися
- Пантелеймон Шпилька (1883—1950) — греко-католицький священик, активний учасник українського національного руху на Лемківщині, ініціатор проголошення Команецької республіки (1918)
- Богдан (Шпилька) (1892—1965) — єпископ Константинопольської православної церкви, митрополит Евкарпійський, вікарій Американської архієпископії.
- Тадей Дмитрасевич (1906—1976) — український громадський діяч, публіцист, історик, краєзнавець, засновник історико-краєзнавчий музей Судової Вишні.
- Йосип Губаль (1893—1983) — вояк-артилерист легіону Українських Січових Стрільців, громадський діяч, в'язень радянських таборів.
- Степан Козак — чотар військової формації Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця, у складі цього формування брав участь у війнах за незалежність УНР, після розформування Січових стрільців, станом на серпень 1920 року перебував в одній з робітничих сотень у Кошицях, а в другій половині серпня 1920 року повернувся додому[11][12].
Примітки
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Прогноз погоди в селі Дмитровичі. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis (1834) Studio et opera G. Fejer. — Budae. — T. 10, V. 1. — S. 225–226. (лат.)
- ↑ Куник А. Объяснительное введение к грамотам и летописным сказаниям, касающимся истории Червонной Руси в XIV в., с приложением подлинных текстов. — СПб, 1907. — С. 132-133. (рос.)
- ↑ Волощук М. Проблема васальної залежності Дмитра Детька від угорського короля Людовика І, Княжа доба: історія і культура, відп. ред. Володимир Александрович; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2012. — Вип. 6. — 354 с. — С. 269—279.
- ↑ Филевич И. Борьба Польши и Литвы-Руси за галицко-владимирское наследие. — Санкт-Петербург: Тип. В. С. Балашева, 1890. — С. 212-213. (рос.)
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. Том IV. Примітки. Стор. 1., 1. Джерела й лїтература сформовання в. кн. Литовського. 3. Дмитро Дедько (до c. 20), Львів: НТШ, 1907.
- ↑ Codex diplomaticus Hungariae…. — Budae, 1834. — T. 10, V. 1. — S. 225–226, 261–262, 321–322.
- ↑ Церква Дмитровичі Мостиський район. decerkva.org.ua. Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ Кучабський В. Корпус січових стрільців: воєнно-історичний нарис / В. Кучабський; Ювілейний комітет для відзначення 50-річчя створення формації січових стрільців. — Чікаго, 1969. — С. 165, 238.
- ↑ Хома І. Діяльність Є. Коновальця навколо військово-політичних процесів у серпні–жовтні 1920 р. / Іван Хома // Історико-культурні студії. — Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2019. — ч. 6. — № 1. — С. 81.
Див. також
Джерела та література
- Дмитровичі // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 495.
- Dmytrowice (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 44. (пол.)
Посилання
- Бернар навчить Віктора Ющенка, як кіз розводити… [Архівовано 31 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Дмитровичі. Церква Св. Миколи (1655). decerkva.org.ua. Дерев'яні Церкви Західної України. Архів оригіналу за 4 жовтня 2023. Процитовано 6 лютого 2025.
- Французи селянам підсунули… свиню
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |