Дніпро (готель, Київ)

Готель «Дніпро»
Готель «Дніпро»
50°27′05″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.527472° сх. д. / 50.451556; 30.527472
Країна	Україна
Розташування	Київ
Архітектор	В. Д. Єлізаров, Н. Б. Чмутіна, Я. Л. Красний
Дата закінчення спорудження	1964
Відкриття	1964
Адреса	Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2
Готель «Дніпро» Готель «Дніпро» (Україна)
dniprohotel.ua/en
Готель «Дніпро» у Вікісховищі

Готель «Дніпро» — чотиризірковий готель у центрі Києва^[1]. До липня 2020 знаходився в юридичному підпорядкуванні Державного управління справами.

У 2020 Фонд Державного Майна України організував аукціон, в якому державний готель був проданий українській приватній компанії ТОВ «Смартленд» за 1,111 млрд грн, при цьому Стартова ціна становила 80,9 млн грн^[2][3]. Майданчик, що супроводжував переможця у системі Прозорро.Продажі - Національна Електронна Біржа.^[4] 23 липня того ж року, Олександр Кохановський, засновник кіберкоманди NAVI, заявив що придбав разом з партнерами готель «Дніпро». За його словами, на місці готелю планується зробити великий кіберспортивний проєкт.^[5]

Збудований у 1964 році на самому початку Хрещатика, на Європейській площі, неподалік від державних установ, стадіону «Динамо», Національної філармонії і живописного Хрещатого парку. Інтер'єр і дизайн ресторану в готелі «Дніпро» виконаний архітектором Ірмою Каракіс.^[6]

Готель входить до складу елітного «Трейд лідерз клубу» і є володарем міжнародного знаку «Золота зірка».

Має 186 комфортабельних номерів на 288 місць. До послуг гостей — ресторани (українська і європейська кухні), бар, бюро обслуговування, бізнес-центр, кімнати для переговорів, конференц-зали, SPA-центр, оренда автомобілів.

Номера в готелі є одномісні, двомісні та багатомісні. Типи номерів:

• Економ
• Стандарт
• Малий Напівлюкс;
• Панорама Люкс;
• Напівлюкс;
• Люкс.

• Смолій В.А., Федорченко В.К., Цибух В.І. Енциклопедичний словник-довідник з туризму. — Київ : Видавничий Дім «Слово», 2006. — 372 с.
• Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — 544 с. — ISBN 978-1-68082-000-3.

• Офіційний сайт [Архівовано 27 жовтня 2005 у Wayback Machine.]

п о р Хрещатик Парний бік Український дім (№ 2) • інформагенція «УНІАН» (№ 4) • «Будинок Закса» (№ 6) • Будинок № 8 • Будинок № 10 • Готель «Хрещатик» (№ 14) • Будинок профспілок України (№ 18/2) • Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (№ 18/2) • Головпоштамт (№ 22) • Міністерство аграрної політики (№ 24) • Держкомітет телебачення і радіомовлення (№ 26) • Будинок № 30 • Будинок № 32 • Міськрада (№ 36) • КМДА (№ 36) • Центральний універмаг (№ 38/2) • «Номера Кане» (№ 40/1) • Будинок № 46 Непарний бік Готель «Дніпро» (№ 1) • Комплекс будинків № 13-17 • Пасаж (№ 15) • Станція метро «Хрещатик» (№ 19) • «Будинок із зіркою» (№ 25) • Національна спілка журналістів України (№ 27-a) • кінотеатр «Орбіта» (№29) Втрачені будівлі Палац Головинського • Кам'яниця Понятовського • Перший Міський театр • Театр «Пел-Мел» • Готель «Національ» • Будинок Київської думи Події на Хрещатику Парад перемоги (9.05.1920) • Підрив Хрещатика 1941 року • Акт самоспалення (1968) • Святкування 1500-річчя Києва • «Чорнобильський» першотравень (1986) • Обвал Головпоштамту (1989) • Акція «Україна без Кучми» (2000—2001) • Помаранчева революція (2004—2005) • Євромайдан (2013—2014)