Дослідницька премія Макса Планка
| Дослідницька премія Макса Планка – Гумбольдта нім. Max-Planck-Humboldt-Forschungspreis | ||||
| Країна |
 Німеччина  | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип |
наукова нагородаd | |||
| На честь: |
Макс Планк | |||
| Нагородження | ||||
| Нагороджені: | ||||
|
Категорія:Лауреати дослідницької премії Макса Планка (18) | ||||
| Черговість | ||||
 Дослідницька премія Макса Планка у Вікісховищі | ||||
Дослі́дницька пре́мія Ма́кса Пла́нка (нім. Max-Planck-Forschungspreis) з 2018 року має назву Дослі́дницька пре́мія Ма́кса Пла́нка — Гу́мбольдта (нім. Max-Planck-Humboldt-Forschungspreis) — нагорода в галузі гуманітарних, природничих і технічних наук. Фінансується Федеральним міністерством освіти та наукових досліджень Німеччини. Присуджується спільним журі Товариства Макса Планка і Фонду Александра фон Гумбольдта. Ця премія надає можливість висококваліфікованим науковцям з різних країн займатися науковими проєктами у співпраці з німецькими науковцями. З 2018 року вона присуджується в іншій формі як Дослідницька премія Макса Планка — Гумбольдта за «видатні наукові досягнення багатообіцяючих дослідників з-за кордону». Паралельно іншим науковцям також вручають медалі Макса Планка — Гумбольдта, що забезпечуються меншим фінансуванням.
Нагорода присуджується з 1990 року. Спочатку нею відзначали щороку по декілька десятків науковців з галузей: наука про життя/медицина, хімія, фізика/астрономія/наука про Землю, гуманітарні науки, інженерія, математика/інформатика. Кількість лауреатів згодом зменшилась і з 2004 до 2016 року присуджувались по 2 премії щороку, а з 2018 року — по одній. Розмір винагороди у 2004 році становив 750 000 євро, що виділялись на період від трьох до п'яти років[1]. Станом на 2024 рік нагорода, яка фінансується Федеральним міністерством освіти та досліджень, становить 1,5 мільйона євро на період у 5 років. Вона має на меті дати можливість німецьким університетам і науковим організаціям залучати чудових дослідників з-за кордону не пізніше ніж через 15 років після здобуття ними докторського ступеня для реалізації інноваційних та творчих дослідницьких проєктів у Німеччині. Переможець нагороди та німецька приймаюча установа користуються максимально можливою свободою та гнучкістю у формуванні рамкових умов. Крім того, переможець отримує персональну винагороду в розмірі 80 000 євро як визнання його чи її здобутків на сьогоднішній день[2].
Наукова галузь для якої призначається премія змінюється щороку. Серед нагороджених є 6 лауреатів Нобелівської премії.
У рейтингу міжнародних наукових нагород від IREG (International Ranking Expert Group) премія Макса Планка входить до топ-5 нагород у міждисциплінарних галузях знань (перед нею — премії Кіото, Японії, Альберта Ейнштейна і Міжнародна премія короля Фейсала)[3].
Лауреати премії
- Дослідницька премія Макса Планка
- 1990: Джон Барг[en], Анатолій Маркович Жаботинський[en] та ще 32 науковці
- 1991: Колін Луїс Мастерс[en], Роберт Франц Шмідт[en], Карстен Данцман[de], Джейс Гаф[en], Дітер Нолен, Джефф Чигер та ще 49 науковців.
- 1992: Геза Альфельді[en], Гюнтер Блобель, Роберт Вайнберг[en], Рольф Кемлер, Джанні Ваттімо[en], Вольфганг Вельш, Юліус Весс[en], Деніел Клеппнер[en], Віктор Клі[en], Девід Кокс[en], Ендель Ліппмаа[en], Стенлі Прузінер, Барбара Парті[en] та ще 59 науковців.
- 1993: Джоел Лебовіц, Маршалл Гетч[en], Клаус Мюллен[en] та ще 50 науковців.
- 1994: Шмуель Ейзенштадт[en], Манфред Корфманн[en], Пауль Крутцен, Маріо Моліна, Манфред Ейген та ще 52 науковці.
- 1995: Томас Вейланд[en], Адіті Лахірі[en] та ще 9 науковців.
- 1996: Ян Ассман, Жан-П’єр Демайлі[en] та ще 10 науковців
- 1997: Стівен Бесквіт, Філіпп Беррін[en] та ще 10 науковців
- 1998: Ральф Стейнман, Стівен Манн[en] та ще 10 науковців
- 1999: Фред Гейдж[en], Пітер Галісон[en] та ще 10 науковців
- 2000: Вольфганг Баумейстер[en], Джеррольд Марсден[en] та ще 10 науковців
- 2001: Олександр Варшавський[en], Жерар Можен[en], Фелікс Отто[en] та ще 9 науковців.
- 2002: Памела Бйоркман, Володимир Фортов та ще 10 науковців
- 2003: Юрген Клаус Генніґ, Вольфганг Люк[en] та ще 10 науковців
- 2004: Юджин Маєрс[en], Мартін Вінгрон[en]
- 2005: Крістофер Каріллі[de], Крістоф Веттеріх[en]
- 2006: Горст Бредекемп[en], Аліна Пейн[en]
- 2007: Реймонд Долан[en], Ганст-Крістіан Папе[de]
- 2008: Петер Фрацль[en], Роберт Ленджер
- 2009: Алейда Ассман, Карл Галінскі[en]
- 2010: Тімоті Бромадж[de], Майкл Томаселло[en]
- 2011: Себастьян Трун, Бернгард Шелькопф[en]
- 2012: Катаріна Пістор[de], Мартін Геллвіґ[en]
- 2013: Крістофер Філд[en], Маркус Райхштайн[de]
- 2014: Роберт Шулькопф[en], Йорг Врахтруп[en]
- 2015: Ганс Йоас[en], Браян Тернер[en]
- 2016: Бонні Басслер, Мартін Вікельскі[de]
- 2017: не присуджувалась
- Дослідницька премія Макса Планка — Гумбольта
- 2018: Кетрін Гейманс[en]
- 2019: Уфук Акчігіт (англ. Ufuk Akcigit)
- 2020: Роберто Бонасіо (англ. Roberto Bonasio)
- 2021: Пабло Харільо-Ерреро
- 2022: Маргарет Робертс[ru]
- 2023: Ротем Сорек (англ. Rotem Sorek)
- 2024: Джорджі Вільямсон[en][4].
Див. також
Примітки
- ↑ премія фонду Макса Планка | Madan. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
- ↑ Max Planck-Humboldt Research Award // Research in Germany
- ↑ IREG список международных научных наград (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2018. Процитовано 5 квітня 2019.
- ↑ Ausgezeichnet: KI in Mathematik, Mikroskopie und Klimaforschung. mpg.de (нім.). 10 вересня 2024. Процитовано 11 вересня 2024.
Посилання
- Сайт премії Архівовано вересень 1, 2016 на сайті Wayback Machine.