Економічні райони СРСР
Економічні райони СРСР — цілісна в економічному відношенні частини країни, в основі кожної з яких — територіально-виробничий комплекс, що характеризувався певним поєднанням галузей виробництва, різносторонніми зв'язками між ними, спільністю економіко-географічного положення та історичного минулого, що забезпечували загальнодержавну спеціалізацію цього району в територіальному розподілі праці.
Історія виділення
Сітка економічних районів, що існувала в СРСР, неодноразово мінялася. Останній поділ було затверджено в 1963 і уточнено в 1966. Територія країни ділилася на 18 економічних районів, окремо виділялася Молдавська РСР (дані на початок 1975).
- Центральний економічний район:
- Центрально-Чорноземний економічний район:
- Східно-Сибірський економічний район:
- Далекосхідний економічний район:
- Північно-Кавказький економічний район:
- Північно-Західний економічний район
- Поволзький економічний район:
- Уральський економічний район:
- Волго-В'ятський економічний район:
- Західно-Сибірський економічний район:
- Донецько-Придніпровський економічний район:
- Південно-Західний економічний район:
- Південний економічний район:
- Казахстанський економічний район
Промислові райони і ТПК СРСР
Крім економічних районів СРСР на території Радянського Союзу виділялося 5 промислових районів:
В 1980-х роках виділялися і розвивалися територіально-виробничі комплекси (ТПК), найбільші з яких:
- Західно-Сибірський (нафтова та газова промисловість Тюменської області РРФСР),
- Кансько-Ачинський (вугільна промисловість Красноярського краю РРФСР),
- Південно-Якутський (вугільна промисловість Якутській АРСР),
- Тимано-Печорський (вугільна та нафтова промисловість Комі АРСР, Ненецького АО РРФСР),
- Саянський (кольорова металургія Хакаського АО РРФСР),
- Курська Магнітна Аномалія, КМА (залізорудна, металургійна промисловість Бєлгородської, Курської областей РРФСР),
- Павлодар-Екибастузький (вугільна промисловість Павлодарської області КазССР).