Ектор Б'янчотті

Ектор Б'янчотті
фр. Hector Bianciotti
Народився18 березня 1930(1930-03-18)[1][2][…]
Кальчин-Оестеd, Аргентина[4]
Помер12 червня 2012(2012-06-12)[1][5][…] (82 роки)
XVI округ Парижа, Франція[4]
Похованнякладовище Вожирарd
Країна Франція
Діяльністьписьменник, журналіст, літературний критик
ЗакладНувель Обс
Мова творівфранцузька
Роки активності19552012
Magnum opusSans la miséricorde du Christd
ЧленствоФранцузька академія (12 червня 2012)[7], comité de lecture des éditions Grassetd і comité de lecture des éditions Gallimardd (2012)
Конфесіякатолицька церква
Нагороди
офіцер ордену «За заслуги» офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону

Грант Ґуґґенгайма

премія «Феміна» (1985)

Премія принца П'єраd

премія Медічі за найкращий твір іноземною мовоюd (1977)

Премія французької мовиd (1994)

prix du meilleur livre étrangerd (1983)


CMNS: Ектор Б'янчотті у Вікісховищі

Ектор Б'янчотті (ісп. Héctor Bianciotti; 18 березня 1930, Луці — 11 червня 2012, Париж)[8] — аргентинський і французький письменник італійського походження.[9]

Біографія

Син емігрантів з П'ємонту. Навчався у францисканської семінарії в провінції Буенос-Айрес. Дебютував книгою віршів в 1955. У тому ж році покинув країну, жив в Італії, Іспанії, з 1961 — у Франції.

У 1950-ті — 1960-ті роки кілька разів знявся в кіно, в тому числі — у фільмі Леопольдо Торре Нільссона «Дні ненависті» (1954, за новелою Борхеса Емма Цунц).

Працював у видавництві «Галлімар». Як літературний критик регулярно друкувався в La Quinzaine littéraire, пізніше — в «Нувель Обсерватер», з 1986 — в «Ле-Монд». Опублікував іспанською мовою кілька романів, п'єсу. У 1981 отримав французьке громадянство, повністю перейшов на французьку мову.

18 січня 1996 року Б'янчотті був обраний до Французької академії (крісло 2), змінивши Андре Фросара.

Помер 12 червня 2012 року.[10]

Твори

  • Les Déserts dorés (1967)
  • Celle qui voyage la nuit (1969)
  • Les Autres, un soir d'été (1970)
  • Ce moment qui s'achève (1972)
  • La Traité des saisons (1977)
  • L'Amour n'est pas aimé (1982)
  • Sans la miséricorde du Christ (1985)
  • Seules les larmes seront comptées (1988)
  • Ce que la nuit raconte au jour (1992)
  • Le Pas si lent de l'amour (1995)
  • Comme la trace de l'oiseau dans l'air (1999)
  • Une passion en toutes lettres (2001)
  • La nostalgie de la maison de Dieu (2003)

Примітки

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. а б Fichier des personnes décédées
  5. Bianciotti, le voyageur sans retour
  6. Munzinger Personen
  7. Académie française
  8. Falleció el escritor argentino Héctor Bianciotti. Clarin.com. 12 June 2012. Процитовано 13 червня 2012.
  9. Hector Bianciotti. Academie-francaise. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
  10. French writer Hector Bianciotti dies - World - Books. Ahram Online.

Посилання