Еліаху Інбал

Еліаху Інбал
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 лютого 1936(1936-02-16)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих (88 років)
Єрусалим, Велика Британія[1]
Країна Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
 Підмандатна Палестина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдиригент
Галузьсценічне мистецтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПаризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих і Єрусалимська академія музики та танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіПауль Бен-Хаїмd Редагувати інформацію у Вікіданих, Серджіу Челібідаке Редагувати інформацію у Вікіданих і Franco Ferrarad Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанркласична музика Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадамузичний режисерd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Мистецтв та літератури офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»

Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d (2002)

медаль Гете міста Франкфурт-на-Майні (2006)

Премія Франко Абб'яті

Deutscher Schallplattenpreisd

Guido Cantelli Conducting Competitiond (1963)

IMDbID 1224076 Редагувати інформацію у Вікіданих

Еліаху Інбал (івр. אליהו ענבל, англ. Eliahu Inbal; нар. 16 лютого 1936(19360216), Єрусалим) — ізраїльський диригент.

Біографія

Навчався в Ізраїльській академії музики як скрипаль, брав уроки композиції у Пауля Бен-Хаїма. За рекомендацією Леонарда Бернстайна продовжив навчання в Паризькій консерваторії, потім займався у Серджіу Челібідаке та Франко Феррари.

Як диригент Інбал дебютував в італійських оркестрах. Першого великого успіху домігся в 1965 році з Лондонським філармонічним оркестром, слідом за чим слідував ряд запрошень у Великій Британії, так що Інбал навіть прийняв друге британське громадянство.

У 1974—1990 роках Інбал очолював Симфонічний оркестр Франкфуртського радіо. З цим оркестром він записав усі симфонії Малера і виконав кілька симфоній Брукнера в первинних авторських редакціях. У 1984—1989 роках одночасно був головним диригентом венеціанського оперного театру «Ла Феніче», в який повернувся в 2007 році як музичний керівник.

У 1995—2001 роках працював в Турині з Симфонічним оркестром Італійського радіо, з яким, зокрема, поставив оперну тетралогію Вагнера. У 2001—2006 роках очолював Берлінський симфонічний оркестр. З 2008 року — головний диригент Токійського столичного симфонічного оркестру.

Серед інших помітних робіт Інбала — всі симфонії Шостаковича з Віденським симфонічним оркестром, твори Бартока і симфонічні поеми Ріхарда Штрауса з Оркестром романської Швейцарії.

З 2009 року Еліаху Інбал є головним диригентом Чеського філармонічного оркестру[4].

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #13138645X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Klaus Ackermann (9 липня 2011). Eliahu Inbal - the new chief conductor of the Czech Philharmonic. Radio Praha (Німецькою) . Процитовано 25 липня 2011.

Посилання