Елінг

Е́лінг (нід. helling) — споруда, призначена для побудови, зберігання та ремонту:

• у повітроплаванні — дирижаблів і аеростатів (повітропла́вня)^[1]. Такі елінги будували з металу, дерева чи інших будівельних матеріалів. Найбільший елінг для дирижаблів звели 1929 року в м. Акрон (штат Огайо, США);
• у суднобудуванні — суден малого та середнього розміру.

• Стапель (суднобудування)

• «Елінг» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 2, С. 474.
• Елінг // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 89. — ISBN 978-966-7407-83-4.