Ерік-Емманюель Шмітт
| Ерік-Емманюель Шмітт | ||||
|---|---|---|---|---|
| Éric-Emmanuel Schmitt | ||||
 | ||||
| Народився |
28 березня 1960 (64 роки) Сент-Фуа-ле-Ліон, Франція | |||
| Громадянство |
 Бельгія Франція | |||
| Місце проживання | Брюссель[d][1] | |||
| Діяльність | Письменник драматург режисер новеліст | |||
| Сфера роботи | сценічне мистецтво, літературна діяльністьd[2], проза[2], драма[2] і кінорежисураd[2] | |||
| Alma mater | Вища нормальна школа і Ліцей дю Паркd | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1 | |||
| Magnum opus | Оскар і рожева пані, The Most Beautiful Book in the Worldd, Q3548156?, M. Ibrahim and the Flowers of the Korand і Q1169297? | |||
| Членство | Королівська академія французької мови і літератури Бельгії[3] і Гонкурівська академія[4] | |||
| Конфесія | християнство | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: eric-emmanuel-schmitt.com | ||||
|
| ||||
 Ерік-Емманюель Шмітт у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ері́к-Емманюе́ль Шмітт (фр. Éric-Emmanuel Schmitt; нар. 28 березня 1960, Сент-Фуа-ле-Ліон) — сучасний французький письменник, драматург, філософ. Живе у Брюсселі.
Творча біографія
Відомий по всьому світу письменник і драматург. Доктор наук з філософії. Захистив дисертацію в 1986 році у Вищій школі Парижу на тему «Дідро і метафізика». Тривалий час викладав філософію у вищих навчальних закладах Франції, зокрема в Шербурзі.
Як письменник, Ерік-Емманюель Шмітт став відомим у 1991 році після публікації першої драматургічної роботи «Ніч у Валоні». Та світову славу йому приніс сценарій «Відвідувач», написаний у 1993 році, за який автор був нагороджений багатьма літературними і театральними преміями.
Ерік-Емманюель Шмітт, вихований батьками в дусі атеїзму, заявляв про те, що він агностик, але віднедавна відомий автор визнав важливість релігії в своїй творчості і оголосив себе християнином. Письменник є громадянином двох країн — Франції і Бельгії (з 2008 р.[7]).
Твори Еріка-Емманюеля Шмітта перекладено 40 мовами світу та інсценовані у 50 країнах[8].
Нагороди
- Премія «Квадрига» 2004 року[9]
Бібліографія
Романи
- The Sect of the Egoists (La secte des égoïstes, 1994)
- The Gospel According to Pilate (L'Évangile selon Pilate, 2000)
- The Alternative Hypothesis (La part de l'autre, 2001)
- When I Was a Work of Art (Lorsque j'étais une oeuvre d'art, 2002)
- Ma vie avec Mozart (2005)
- Ulysses from Bagdad (Ulysse from Bagdad, 2008)
Новели
Цикл Невидимого (Le cycle de l'Invisible)
- Milarepa (1997)
- Пан Ібрагім та квіти Корану (Monsieur Ibrahim et les fleurs du Coran, 2001)
- Оскар і рожева пані (Oscar et la dame rose, 2002)
- Дитя Ноя (L'enfant de Noé, 2003)
- The Sumo Wrestler Who Could Not Gain Weight (Le Sumo qui ne pouvait pas grossir, 2009)
- Les dix enfants que Mme Ming n'a jamais eus (2012)
Оповідання
- The Most Beautiful Book in the World (Odette Toulemonde et autres histoires, 2006)
- Мрійниця з Остенде (La Rêveuse d'Ostende, 2007)
Автобіографія
- My Life with Mozart (Ma vie avec Mozart, 2005)
Есе
- Diderot or the Philosophy of Seduction (Diderot ou la philosophie de la séduction, 1997)
Театральні п'єси
- Don Juan on Trial (La nuit de Valognes, 1991)
- The Visitor (Le Visiteur, 1993)
- Golden Joe (Golden Joe, 1995)
- Загадкові варіації (Variations énigmatiques / Enigma Variations, 1996)
- The Libertine (Le Libertin, 1997)
- Фредерік, або Бульвар Злочину (Frédérick ou le Boulevard du Crime, 1998)
- The Devil's School (L'École du diable, 1999)
- Between Worlds (Hôtel des deux mondes, 1999)
- The Gag (Le Bâillon, 2000)
- One Thousand and One Days (Mille et un jours, 2001)
- Partners in crime (Petits crimes conjugaux, 2004)
- Sentimental Tectonics (La tectonique des sentiments, 2008)
- Le Bossu (from a novel by Paul Féval)
Переклади опер
- Les Noces de Figaro
- Don Giovanni
Українські переклади
- Загадкові варіації. Переклад з французької Маркіяна Якубяка. - Львів: журнал Просценіум 2(6) 2003, Львівський національний університет імені Івана Франка.
- Фредерік, або Бульвар Злочину. Переклад Неди Нежданої
- Пан Ібрагім та квіти Корану. Переклад з французької Олени Борисюк. Львів, Кальварія, 2009. — 96 с. ISBN 978-966-663-267-1
- Оскар і рожева пані. Переклад з французької Олени Борисюк. Львів, Кальварія, 2009. — 96 с. ISBN 978-966-663-279-4
- Дитя Ноя. Переклад з французької Зої Борисюк. Львів, Кальварія, 2009. — 128 с. ISBN 978-966-663-266-4
- Ідеальне вбивство. Новела / З французької переклали Ірина Яремак та Люба Васильців // Всесвіт. - 2011, № 3-4. - С. 159-181
- Мрійниця з Остенде. Новели / Переклад з французької Зої Борисюк. - Львів: Кальварія, 2013. - 192 с. ISBN 978-966-663-403-3
- Двоє добродіїв із Брюсселя [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] / переклад з французької Івана Рябчія — К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015. ISBN: 978-617-765-439-0
- Зрада Айнштайна [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.] / переклад з французької Івана Рябчія. — К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016. — 192 с.
- Концерт пам’яті янгола [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.] / переклад з французької Івана Рябчія. — К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017 - 160 c.
- Мадам Пилінська і таємниця Шопена [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] / переклад з французької Івана Рябчія. — К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019.
- Тектоніка почуттів [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] / переклад з французької Івана Рябчія. — К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020.
Примітки
- ↑ https://www.ouest-france.fr/culture/livres/lire-magazine/une-visite-a-bruxelles-dans-la-maison-sur-cinq-etages-d-eric-emmanuel-schmitt-c8b6bd6a-68fb-11ed-a603-4a3131a74a26
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ http://www.arllfb.be/composition/successions.html
- ↑ https://www.academiegoncourt.com/les-membres
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Loi du 28 juillet 2008 [Архівовано 9 квітня 2020 у Wayback Machine.] Moniteur belge 9 вересня 2008.
- ↑ Ерік-Емануель Шмітт, офіційна сторінка. Архів оригіналу за 6 листопада 2008. Процитовано 9 січня 2011.
- ↑ Award winners 2004. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 2 вересня 2010.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ерік-Емманюель Шмітт |
- Е.-Е. Шмітт. «Оце думаю: Бетговен помер, а стільки кретинів живуть…»; Кікі ван Бетговен. Переклад і примітки – В. Білоцерківський (укр.)
- Ерік-Емманюель Шмітт на сайті IMDb (англ.)
- ЛітАкцент: Ерік-Емманюель Шмітт: «Надаю перевагу темам-табу» [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Ерік-Емманюель Шмітт українською [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.]