Еухеніо Монтеро Ріос

Еухеніо Монтеро Ріос
ісп. Eugenio Montero Ríos Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова Ради міністрів Іспанії
23 червня — 1 грудня 1905 року
Монарх: Альфонс XIII
Попередник: Раймундо Фернандес Вільяверде
Наступник: Сехізмундо Морет
 
Народження: 13 листопада 1832(1832-11-13)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сантьяго-де-Компостела, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 12 травня 1914(1914-05-12)[1][2][…] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мадрид, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Pazo of Lourizánd[4] і Church of our Lady of Os Praceresd[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Іспанія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: католицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Університет Сантьяго-де-Компостелаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Ліберальна партіяd і Progressive Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Andrés Avelino Montero Villegasd і Eugenio Montero Villegasd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Collar of the Order of Charles III Орден Золотого руна Grand cross of the Civil Order of Alfonso XII

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Еухеніо Монтеро Ріос (ісп. Eugenio Montero Ríos; 13 листопада 1832 — 12 травня 1914) — іспанський правник, державний і політичний діяч, міністр юстиції, розвитку, голова Верховного суду, голова Сенату, голова уряду Іспанії 1905 року.

Життєпис

Вивчав право в університеті міста Сантьяго-де-Компостела. Був професором канонічного права в Ов'єдо, потім в alma mater, а пізніше — в Мадриді. 1846 року брав участь у виступах проти режиму Нарваеса.

Після революції 1868 року був обраний до лав Установчих зборів. Від січня 1870 до січня 1871 року був міністром юстиції в кабінеті Жоана Прима. На тій посаді, ведучи боротьбу за відокремлення церкви від держави, підготував закони про шлюб і реєстрацію актів цивільного стану.

Після зречення короля Амадео I 1873 року Монтеро Ріос супроводжував свого суверена до Лісабона. Після реставрації Бурбонів долучився до партії Пракседеса Матео Сагасти. В кабінетах останнього був міністром розвитку, після чого очолював Верховний суд. Ще пізніше (1892-1893) був міністром юстиції[7].

На посту голови Сенату очолював іспанську делегацію на перемовинах про мир між Іспанією та США. В результаті було підписано Паризьку мирну угоду, що ознаменувала завершення Іспансько-американської війни. Відповідно до положень тієї угоди Іспанія булла змушена відмовитись від своїх останніх колоній у Вест-Індії, Азії й Тихоокеанському регіоні.

23 червня 1905 року Монтеро Ріос сформував власний уряд, але вийшов у відставку вже на початку грудня того ж року після відмови короля покарати винуватців у нападі на редакцію каталонського сатиричного тижневика ¡Cu-Cut!.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  4. ↑ а б El Pueblo Gallego — Vigo: 1945. — вип. 6840. — P. 5. — ISSN 2487-5740; 9969-3267
  5. ↑ Вікісховище — 2004.
  6. ↑ https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
  7. ↑ Ministros y miembros de organismos de gobierno. Regencias, Juntas de Gobierno, etc (1808-2000) (ісп.). Centro de Ciencias Humanas y Sociales (CCHS) del CSIC. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 13 липня 2018. 

Література

  • Margarita Barral Martínez. Eugenio Montero Ríos: político del derecho // Dereito. — Comunidad de Galicia: Universidade de Santiago de Compostela, 2012. — Т. 1. — С. 267-286. — ISSN 1132-9947.

Посилання